Хижа

— Як я вже казала, усе заради нього. Творіння, вся історія – заради нього. Ісус перебуває у центрі нашої мети, і лише в ньому ми можемо бути людьми. Отже, ваша доля й наші прагнення нерозривні. Інакше кажучи, усі яйця ми склали в один людський кошик. Плану «Б» не існує.

— Звучить досить ризиковано, — підсумував Мак.

— Для тебе — так, але аж ніяк не для мене. Сумнівів у тому, що я досягну поставленої мети, не може бути, — Тато нахилилася вперед, схрестила руки й поклала їх на стіл. – Любий, ти запитав, що саме Ісус зробив на хресті. Тому слухай мене уважно: завдяки його смерті й воскресінню я повністю примирилася зі світом.

— З усім світом? Ви, мабуть, маєте на увазі тих, хто вірить у вас?

— Ні, з усім світом, Маку. Я хочу сказати, що примирення – це вулиця з двостороннім рухом. Свою частину роботи я виконала повністю і, я б сказала, остаточно. Природа любові передбачає не силоміць нав’язані стосунки, а відкритий шлях.

Із цими словами Тато підвелася, зібрала посуд, щоб віднести його на кухню.

Мак похитав головою й подивився вгору.

— Отже, я не розумію примирення, тому боюся своїх почуттів. У цьому річ?

Тато нічого не відповіла, натомість похитала головою й пішла на кухню. Мак почув, як вона пробурчала собі під ніс:

— Люди часом перетворюються на таких йолопів!

Він не повірив власним вухам.

— Що я почув? Бог назвав мене йолопом? — крикнув він через скляні двері.

Мак побачив, як жінка, перед тим, як зникнути з очей, знизала плечима, потім почув її відповідь:

— Якщо тобі здається, що це про тебе, любий… Якщо так здається…

Мак відкинувся в кріслі й засміявся. Він відчув, що розмову завершено. У голові більше не залишилося вільного місця, як, до речі, і в шлунку. Він відніс решту посуду на кухню, поставив його на стіл, поцілував Тата в щоку й попрямував до виходу.