Хижа

— Я вже знаю, але як мені тебе почути?

— Ти навчишся вирізняти мої думки посеред своїх.

— А я не помилюся? А якщо я не зможу відрізнити твій голос від інших голосів?

Сміх Сарайю був, немов дзвінкий перелив водограю, покладений на музику.

— Звичайно, ти помилятимешся. Від помилок ніхто не застрахований. Але ти дедалі краще впізнаватимеш мій голос, коли розвиватимуться наші з тобою стосунки.

— Я не хочу помилятися, — поскаржився Мак.

— О, Маккензі! — вигукнула Сарайю. — Помилки — то невід’ємна складова життя. Згідно із задумом Тата, вони також мають свою мету. — Сарайю мала такий задоволений вигляд, що Мак мимоволі їй усміхнувся. Він чудово розумів, про що вона каже.

— Сарайю, це так відрізняється від усього, що я знав раніше. Зрозумій мене правильно, я в захваті від цих вихідних, які ви мені подарували. Проте я й гадки не маю, як повернутися до свого буденного життя. Із Богом жити легше, коли уявляєш його вимогливим наглядачем. Це також стосується й Великого Суму.

— Ти справді так думаєш? — запитала вона.

— Принаймні тоді все, здається, було під моїм контролем.

— «Здається» — ось ключове слово. І що це тобі принесло? Великий Сум та нестерпний біль, який поширився на рідних.

— На думку Тата, це через те, що я боюся своїх емоцій, — відверто визнав Мак.

Сарайю розсміялася.

— Я гадала, що ваша розмова була веселою.

— Я боюся своїх емоцій, — повторив Мак, дещо збентежений таким легковажним коментарем. — Я не можу довіряти їм, оскільки ображав інших. Тому мені не подобається те, що я відчуваю. Ви створили всі почуття чи тільки хороші?

— Маккензі, — Сарайю наче піднялася в повітрі. Йому й так було складно дивитися їй у вічі, а в променях післяобіднього сонця, що відбивалися від води, робити це було ще важче. — Емоції — це барви душі, дивовижні й захоплюючі. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає сумним і безбарвним. Подумай, як Великий Сум звів нанівець усі відтінки кольорів у твоєму житті, перетворивши його на монохром чорного та сірого.

— Можеш пояснити? — попросив Мак.

— Насправді тут немає нічого складного. Відтінки різних кольорів не можуть бути ані добрими, ні поганими. Вони просто існують, та й усе. Ось що допоможе тобі розкласти все по поличках, Маккензі: парадигми живлять сприйняття, а сприйняття живить почуття. Більшість емоцій є реакцією на сприйняття — те, що ти вважаєш правдивим у певній ситуації. Якщо твоє сприйняття неправильне, то й емоційна реакція буде хибною. Тому перевір спочатку своє сприйняття, а потім – істинність своїх парадигм, тобто того, у що ти віриш. Проте пам’ятай: якщо ти щиро у щось віриш, це не означає, що воно обов’язково виявиться правдою. Будь готовий переглянути свої переконання. Що більше ти житимеш у правді, то більше твої емоції допомагатимуть тобі бачити виразніше. Але й тоді ти не повинен довіряти їм більше, ніж мені.