Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
З документів і слідства з полоненими було усталено, що атакуючі мали перевагу в живій силі 1:2, кулеметах 1:5, артилерії легкій 1:1, тяжкій 0:20.
Був то перший реванш за погром II армії. Власними очима бачив майстерну працю нашої артилерії. Вона зробила більше страт, ніж піхота і кулемети. Не раз пізніше ствержувалась перевага вишколення наших гарматчиків легкої і тяжкої артилерії. Тільки велика перевага кількості була по стороні ворога.
На певен час припинились на нашім участкові поважніші бої. Закріплялись на новій позиції батальйони. Старі займав резерв, з правого боку окопувався якийсь кавказький полк (XVII корп.?).
В офіцерів і стрілків помітна піднесена певність себе і бадьорість. Здобуті кулемети вдвоє збільшили силу автоматного огню.
Пішли десь вище реляції з одержаної перемоги. Поштивий полковник ходив веселий і задоволений. Дякував за будову позиції, обняв і поцілував при присутніх.
Ще раніше прийшли мої речі з повідомленням про признання знаку воєнного ордена Св. Георгія IV ст. Значить, вийшов в герої-кавалери.
Тоді було їх мало. За що таке відзначення, не міг зрозуміть. Пізніше прочитав: "За созданіє непроходімой загради з взорваной маси дерев'єв, покривших шоссе, задержавшей двіженіє вражеской артилерии в важном направленій. Ст. портупей-юнкер действовал по личной инициативе, с непосредственной опасностью для жизні, под действітельним ружейним огнем неприятеля…" і т. д.
Тоді полковник сказав так: "Ви уж теперь останетесь у нас. Подадім Вас к проізводству в первий офіцерскій чін. Тогда как хотітє, ілі останетесь командиром связі, ілі саперной команди, которие теперь ісполняєте".
Поклонився мовчки. Думаю собі: хочеш, старий, задержать довше, то і обіщаєш багато.
Тепер він знову пригадав цю розмову. Ад'ютант таємно усміхнувся. Приділено мені коня з ординарцем. По посаді належиться. Кінь непоганий, гарненький, міцний. Далеко, одначе, йому до небіжчика, вітроногого Орлика.
Позиція будується ночами по обох сторонах. Одлеглість 500–700 м. Сплю переважно вдень. Привезено колючий дріт. Досить м'який, має мало гостряків і малуватий. Хватило тільки обмотать два ряди кілків.
Що ж, і то добре. Стрілок в окопі та ще вночі чує себе певніше за цією бідненькою, скоріше провізоричною загородою.
Перед тим в великих братських могилах поховано своїх і чужих полеглих. Насипано високі могили з хрестами.
Окремо поховано 5 офіцерів, в тім к-ра 1-го б-ну і двох командирів рот. Німецьких значно більше. Один з них сам застрелився.
Зауважив в собі певну зміну. Тоді, в першім бою, на білу зброю, — забиті, ранені, кров зробили гнітюче враження. Не міг довго заснуть і стратив на певен час охоту до іди.
Тепер забитих і поранених було в двадцять разів більше. Не стратив, одначе, апетиту і спав міцно.
Що то значить? Притуплення вразливості? Наслідок мого блукання по лісах і нетрях, ховання в кущах, як заєць?
Тепер би коневі хвоста не рубав і німця не пустив би. Міркуючи про те, про се, дійшов до висновку такого:
1. Тепер до школи вернутись не можу. Скінчу пізніше або підготовлюсь і складу екзамен екстерном. Як буду живий.
2. Хто знає, може, доля судила буть військовим? Начальство ласкаве, солдати прихильні, поважають, слухають. їх тоже люблю.
3. Коли люблю солдатів, треба їм помагать в міру сил і уміння.
Найкраща поміч — хоронить їх од небезпеки, будуючи міцні окопи, надійні схоронення (бліндажі), безпечніші рови зв'язку. Стараться про кращий в більшій кількості колючий дріт, щоб заслона була певнішою, надійною.
Прибуло 40 офіцерів і поповнення з запасових батальйонів. Команду зв'язку здав, саперну поповнив майстровим народом.
Позиція розбудована далеко міцніше і вигідніше попередньої. Загороду колючих дротів поширено до 5 рядів, на ті часи це дуже добре. Остатньо робляться надійні глибокі окопчики для секретів спереду загород. Мусять дуже старанно буть масковані.
Між позиціями потички патрулів.
Вночі, вертаючись од секретів, був несподівано ранений в ногу. Куля нарушила кістку і вийшла в литку збоку.
День 28.X. 1914 р.
Госпіталь. Москва. Кулі російські і австрійські мали закруглені кінці і чинили в тілі рани вхідні і вихідні майже одинакові, невеликі. Німецькі — гострі, виривали при виході куски тіла. Рани гоїлись довго, були криваві, шарпані.
Часом німці і австрійці уживали куль "дум-дум" з вибуховим матеріалом всередині. Розривались вони, попадаючи в найменшу тоненьку гіллячку. Вночі часто можна побачить зелено-голубі огні і почуть характерний тріск цих дрібних вибухів.