Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
З фронтів доходять відомості. На теренах Франції німців затримано. Німці займають всю Бельгію і великий шмат Франції.
Армії вкопались глибоко в землю, творячи неперервану позицію. Німці посідають перевагу в тяжкій артилерії.
Російська армія одійшла правим крилом з Східної Пруссії. Німці ведуть наступ в керунку Лодзь-Варшава. Тяжкі бої ведуть там сибірські корпуси.
На австрійськім фронті здобуто сильну першокласну кріпость Перемишль. Бої ідуть в керунку на Краків і карпатські перевали.
Турція стала по стороні німців і Австрії. Маємо, значить, новий фронт — турецький!
Дивна річ — потягло до сибіряків! Люде хороші, начальство прихильне. Непогано було і в кінноті, тільки в сибіряків простіше.
В кінці лютого дістав місячний випочинковий одпуск і скерування до… 1-го Запасового саперного батальйону в Харкові!
Дома спіткання, як завше в таких моментах. Багато радості, ще більше сліз. Сестри, Андрій, зяті розпитують про військове життя, бої, враження. Про госпіталь, Москву.
Галя виросла, поповніла. Мама не змінилась, більше клопочеться, щоб чимсь смачнішим почастувать, слухає і час од часу крадькома витирає очі. Всі задоволені з приділу до саперів в недалекім Харкові.
Розуміється, що Галя по-старому є моїм сателітом, пес Гектор також. Вона і всі, крім Андрія, захоплена моїми хрестами. Верхом приємного враження Галі і мого задоволення було припадкове спіткання з старим жандармом вахмістром Калашниковим.
Він перший підніс руку до шапки, оддаючи пошану орденам!
Дуже докладно розпитував Андрій про військове життя на фронті, умови, харчі, настрої і т. д.
Скоро і непомітно пройшов одпуск. З благословенням, бажаннями, сльозами од'їжджав в Харків. Проводжаючих було чимало, переважно молодежі.
1-й Запасовий саперний батальйон містився в казармах 7-го Саперного б-ну. Числив понад 12000 людей. Призвані з запасу і новомобілізовані проходили вишколення і ішли на поповнення на фронт або новоформованих частин. 80 % стану походило з України. Великий % офіцерів-кадровців вийшло з 7-м сап. батальйо ном. Багато молодих.
Призначено мене інструктором саперно-підривних класів. Поруч проваджено класи телеграфно-телефонний і мінний. Праця була спокійна, цікава. Слухачі — 90 % українці з південних теренів з освітою найменше народної школи, уважні, солідні. Рівно 100 чоловік майбутніх унтер-офіцерів.
Командиром батальйону був полковник Александров. Низький, товстий, ноги короткі, в широких штанах, з великої голови звисають довгі космики рідкого волосся. Він лисий, трохи підсліпуватий і глухуватий. Ходив якось чудно, викидаючи ноги вперед, що давало враження ще коротших, та ще в широченних штанах.
Комічна, маловійськова фігура. Голос тоже коротко-рвучкий, пригадував ренненкампфовський.
Проте мав високі ордени, а значить, мав і заслуги немалі. Праця, як згадував, була приємна, спокійна і незалежна. Все ж таки умови гарнізонового життя не лежали в моїй вдачі. Скуштувавши умов бойових, гострих переживань небезпеки, чув щось подібне до того, як почуває людина, випивши чару доброго, міцного і смачного вина. Захочеться ще спробувать.
Тут дивитись на науку маширування, козиряння, ставання "во фронт", розкладання і складання гвинтівки, сигнальні вигуки день в день було нудне.
Може, то випадає з недосвідчення молодості? Вправи з будовою і розбиранням мостів, стосування вибухових матеріалів при практичних вправах були цікавіші.
В квітні почав формуваться 33-й сап. батальйон. Виділено командні кадри. Переважною масою влито мобілізованих в лютім ц. р. В маю прибули з шкіл офіцери скороченого курсу, прапорщики. 33-й батальйон перенесено на час формування до Ніколаєва.
Од'їжджали туда ешелонами по 300 людей маршові роти. В маю мобілізовано 20-літніх і ними поповнено знову роти запасові.
В червні прийшло мені проізводство в перший офіцерський чин. Що дивно, залічено по кавалерії.
В тім часі багато було молодих піхотних прапорщиків, приділених до 1 сап. запас, б-ну для пройдення і набуття вправи по будові позиції. Це будучі командири полкових саперних команд.
Випадало, що моє представлення з 21-й сиб. стр. полку пішло через кінно- гренадерський, в котрім формально лічився прикомандированим. Може, гренадерський вислав представлення раніше?
Тепер лічився прапорщиком кавалерії, одкомандированим до 1-го Запас. сапер. б-ну. Чудно!
Дістав досить порядні гроші на обмундирования, револьвер і польову торбу. У доброго кравця пошив добре вигідне убрання, в військовім магазині дістав дві пари чобіт. Набув також светр, легкий і теплий, часи, три пари білизни, а найважніше — добрав нову куртку і штани шведської роботи, підшиті теплою фланелією.