Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр

— Нічого, — сказав він, поспішно закриваючи її. — Це старенька камера дев'ять на дванадцять, звичайний анастігмат. Я раз на рік роблю по діагоналі знімок жердинки завжди за однакових умов. У мене вже є дев'ять таких фотографій. Коли б я вам їх показав, ви побачили б, як ця жердинка змінює свій вигляд. Старе скло, тече, так, тече, і від цього псується оптика. Якщо дослідити процес зміни зображення, це матиме величезне значення для виготовлення оптичних приладів… Тому камера мусить цілий рік зберігатися в одному й тому ж місці…

Він узяв до рук фотокамеру, натиснув на кнопку, перевірив оптику і затвор і знову поставив на полицю.

— Я водночас, з вашого дозволу, наводжу й порядок, — посміхнувся він.

— Будь ласка, — відповів йому Скала, — тільки не забувайте, що у вас зник проектор…

Обличчя Бедржиха Фієдлера знову спохмурніло.

— Не знаю, що й казати, — тихо вимовив він. — Апарат стояв ось на цій полиці.

— Коли ви бачили його в останній раз?

— Хтозна-коли!.. Не можу пригадати. Я б сам і не звернув уваги на те, що його немає. Сюди рідко коли доводиться зазирати, — стільки роботи, що для іграшок не залишається часу…

Я попросив нашого фахівця переглянути, що зберігається у шафі. Виявилося, що це й справді склад старих приладів, якими вже давно не користуються. Можна було повірити, що й апарат, котрий зацікавив Арнольда, також непотрібний мотлох.

Однак Арнольдові цей апарат для чогось знадобився. Чи, може, він забрав його навмисно, щоб ліквідувати зайву підозру? Нарешті ще не було доведено, що це зробив саме він, а не хтось інший. Таким чином, викрадення проектора для мікроплівки скидалось на навмисний запобіжний захід. Отже, завдяки Карличковій спостережливості у нас виникла досить серйозна підозра.

У шафі зберігалися прилади, за якими можна було б простежити увесь складний шлях розвитку фотосправи. Нашу увагу привернула коробочка, схожа на табакерку.

— Шпигунський фотоапарат застарілого зразка, — пояснив нам фахівець.

— Так, — підтвердив Бедржих Фієдлер. — У мене була ще й японська шпигунська камера. Вона мала вигляд квітки і робила знімки крізь дірочку ґудзика. На жаль, я загубив її над Рейном, біля міста Коліна. Ми конфіскували її під час арешту японців після нападу на Пірл-Харбор. Фотокамери вмонтовують ще і в жіночі пудрениці. Там дзеркальце використовується як візир…

— Ви дуже обізнана людина, — знову похвалив я його.

Бедржих Фієдлер виглядав зовсім безпорадно. Як тільки розмова відхилялась від експонатів цього маленького фотомузею, його обличчя враз ставало таким приреченим, немов Арнольд стрибнув не в трамвай, а в безодню.

— Можете зачинити шафу, — наказав я. Затримуватись тут далі не було рації. Я подав знак, що можна роз'їжджатися. Ми повідомили Бедржиха Фієдлера, що з приводу мотоцикла його син може звернутися до нас, а також сказали, що його заява про розшуки Арнольда тепер втратила зміст, хоч ми все одно повинні знайти хлопця й допитати, а тому Бедржих Фієдлер зобов'язаний негайно інформувати нас про все, пов'язане з його сином. Ключі йому повернуть лише після того, як він пересвідчиться, що після нашого обшуку в фотоательє і в нього на квартирі все залишилось на місці.