Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
А в своїй заяві з 25. ІХ. 1947 р. Головне Командування УПА вияснює так різко і звичайно шкідливо толковане на еміграції відношення революційної ОУН та УПА:
"Еміграційні кола, використовуючи понадпартійність УПА, пробують заперечувати ту велику організаційну ролю, яку відограла ОУН, керована Степаном Бандерою, в процесі утворення й росту УПА і яку ця організація продовжує відогравати сьогодні. У зв'язку з цим Головне Командування УПА заявляє:
1. Українська Повстанська Армія постала з бойових груп ОУН (керованої С. Бандерою) в 1942 р. в умовах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників. На протязі 1942-43 рр. до УПА долучилися широкі українські народні маси. УПА стала виразно всенаціональною збройною силою. Вона стала найповнішим і загальним виявом самостійницької боротьби всього українського народу...
4. Українська Повстанська Армія понадпартійна. В ній борються всі, кому дорога справа Самостійної Української Держави, без різциці поглядів, політичних переконань і партійної приналежности. Але рівночасно з цим УПА цілком визнає той велетенський вклад, що його внесла ОУН, керована Степаном Бандерою, в справу утворення, зміцнення й розвитку УПА. ОУН поклала основи під УПА. Вона скріпила її своїми високоідейними кадрами (члени ОУН становлять понад 50 % усього складу УПА), вона обстояла її політично від нападів як з боку національцих ворогів України, так і з боку деяких українських груп; вона доклала найбільших зусиль для успішного розвитку УПА і докладає їх сьогодні в рямках УГВР".
І, з приємністю приходиться ствердити, що й загал української еміграції поставився до всіх партійних оргій проти УПА так, як і ввесь український нарід на Рідних Землях: він з обридженням відкинув їх як неможливе і шкідливе для національної справи явище й, не дивлячись на всі спроби вдержування партійних гет, об'єднався духово біля визвольної боротьби УПА. Відштовхненою від українського загалу й осамітненою залишилась горстка непоправних партійців, над якими трагічно затяжіло їх сумне недавнє минуле.
Боротьба УПА ще не закінчена. Вона ведеться далі і тому ще передчасно робити підсумки. Ізза цього ми й ограничимо нашу спробу оцінки боротьби УПА до кількох основних стверджень:
1. Геройська боротьба українського народу під прапорами УПА створила величезний морально-політичний капітал, який уможливлює належно ставити українську справу на міжнародному форумі. Вона перенесла українську справу з площини теоретичних концепцій в площину існуючої дійсности, показуючи її світові, як живу проблему, як ятріючу рану сьогоднішнього політичного ладу на сході Европи. Геройська боротьба УПА відбилась голосним відгомоном за кордоном і потрясла сумлінням західнього світу, який, так байдужий на всі меморіяли й звернення еміграційних центрів і груп, зацікавився тепер українською справою й почав її студіювати.
Одночасно, мужня постава українського народу, виявлена боротьбою УПА проти обох окупантів України за здійснення чітко виписаних на прапорах УПА ідей, переконує західній світ, що при розв'язці української справи до уваги треба брати не поставу й інтерес одної чи другої еміграційної групи, а тільки і єдино бажання й інтерес українського народу на Рідних Землях.
2. На внутрішньому - боротьба УПА поставила ще раз перед очі всім великі національні ідеали, вказала правильний шлях національних змагань, зактивізувала політично найширші маси українського народу і, виявивши великанську міць моральних сил українського народу, скріпила віру в себе.
Кожна українська людина, дивлячись на героїзм і безмежну посвяту бійців УПА, і тієї матері й жінки, що з подивугідною мужністю приносять в жертві Батьківщині своїх синів і мужів, висилаючи їх на нерівний бій в ряди УПА, і дівчат, що не лякаючись тортур з власного бажання голосяться на санітарок УЧХ та зв'язкових УПА, і малих дітей, що не бояться енкаведівських катів і переносять бійцям УПА важливі інформації, - почуває гордість з приналежности до такого народу і певність, що нарід, який зродив УПА мусить перемогти.
ЧАСТИНА ІV: ІЗ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ УПА
Присяга вояка Української Повстанчої Армії.
Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7. з 1.VІІ.1944.
Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Унраїнським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.
Постанова Української Головної Визвольної Ради про визнання дня 14-го жовтня 1942 р. днем постання Української Повстанчої Армії (УПА) та про встановлення цього дня святковим днем УПА
В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.
1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА.
2. Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА.
30 травня 1947.
УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА
(Передрук з видаваного на Рідних Землях Органу УГВР
"Бюро Інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Випуск ч. 1. квітень 1948.)
Відозва Головного Командира УПА в зв'язку з закінченням німецько-большевицької війни
Бійці й командири Української Повстанської Армії!
(Відозва Головного Командира УПА в зв'язку
з закінченням німецько-большевицької війни)
Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита.
Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників і селян у новітній "ясир" в Німеччину. Не ждатиме український інтелігент на свою чергу, коли його фізично знищать, бо він міг би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі.