Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Оборонні форми партизанської тактики це, як ми згадували, прорив з окруження і конспірація.
Прорив з окруження це питання життя і смерти, з яким безупинно мусить зустрічатися кожний відділ і кожний окремий член партизанського відділу. Відомо, що в найбільшій небезпеці людина стає надзвичайно вигадливою. Тому теж прорив з окруження як форма боротьби став в руках УПА мистецтвом партизанської тактики. Про це говорить найкраще факт, що відділи УПА зуміли так багато разів прориватися з большевицького окруження, в якому большевики замикали даний ліс тісним перстнем кільканадцяти чи й кількадесятитисячної маси спец-частин НКВД, як це, наприклад, було під час великих облав 1945-46 рр. в Карпатах або 1947 р. на Закерзонні.
Конспірація в умовинах підпілля розуміється як заховування перед ворогом організаційних тайн. В умовинах партизанської боротьби УПА під конспірацією розуміється теж заховування перед ворогом фізичного перебування членів УПА. Річ у тому, що після розчленування відділів УПА, повстанцям доводиться разом із членами підпілля перебувати зиму в укритті. Для цього й будується спеціяльні бункри й криївки, при чому вони мусять бути так замасковані, щоб ворог під час обшуків не міг їх відкрити. Відкриття криївки в дев'яти на десять випадках кінчається загибіллю її залоги, яка, не можучи прорватись, обороняється до останнього й останнім набоєм стріляється, щоб не попасти живим у руки ворога.
Тому техніка будови бункрів і криївок розвинулася в УПА в окрему ділянку військової штуки. Бо ж ідеться про побудову землянки для перезимування кілька чи кільканадцяти осіб (бункри для 10-15 осіб, криївки 2-5 осіб), які були б досить просторі, забезпечені в свіже повітря, воду й харчі та хоронені перед вогкістю, але, ще важніше, й задовільно замасковані. Доводиться придумувати різні способи маскування самої будови криївки, входів, вентиляційних отворів, підходів тощо. Найдрібніше занедбання може коштувати життям цілу залогу криївки.
Зрозуміло, що ворогові, який розпоряджає величезним, знаменито вишколеним і вивінуваним поліційним апаратом, вдається час до часу розкривати й найкраще замасковаву криївку. Зі звідомлень УПА та збройного підпілля виходить, що большевикам вдається розкрити річно ок. сто бункрів та криївок членів УПА і збройного підпілля. Все ж таки тисячам українських повстанців вдається перебути в бункрах і криївках безпечно зиму.
Та найміцнішою зброєю УПА є - фізична загартованість на всі труди й невигоди і моральна сила духа кожного окремого її члена.
7. УПА І УКРАЇНСЬКИЙ НАРІД
Українська Повстанська Армія це всенародня армія, зложена з найкращих представників всіх верств і всіх прошарків українського народу, які борються за загальнонаціональні інтереси, а тому й пов'язана міцними моральнми зв'язками з найширшими масами української нації. Факт, що УПА вже десять літ існує і діє серед найжахливіших умовин большевицько-московського, а перед тим німецького терору доказує, що це не фраза, а глибока істина. Бо зовсім слушною є заввага, що "партизанська війна без політичної цілі неминуче мусить заломатися, подібно як у випадку, коли її політична ціль незгідна з цілями населення". І якщо б боротьба УПА не відповідала найглибшим бажанням найширших українських мас і якщо б вона не мала за собою симпатій та посуненої до найвищих меж жертвенности й посвяти, активної піддержки всього українського народу, то в підбольшевицьких умовах УПА не проіснувала б і одного місяця. Тільки завдяки цій подивугідній всесторонній піддержці всього українського народу, українських чоловіків і жінок, і навіть старців і дітей, Українська Повстанська Армія може до сьогодні успішно протиставитись величезній матеріяльній перевазі окупанта.
Про це джерело сили УПА знає добре окупант. І тому, навіть коли большевиків витиснули з України німецькі окупанти, большевицька Москва не забувала робити все можливе, щоб підірвати в українського народу його симпатії до УПА.
Про большевицькі провокативні намагання представити УПА як німецьку інтригу, ми згадували вже давніше. Тут хочемо навести ще один рід большевицьких провокацій, спрямованих на підривання авторитету та народніх симпатій до УПА. У споминах згадуваного вже викладача Старшинської Школи УПА, запрошеного з-поза УПА, читаємо про це:
"Єдність українського народу не була вигідна клятим ворогам української державности. В своїх зізнаннях з дня 10. 1. 44. головний агент большевицької розвідки на терен УПА-Північ Александер Чхєйдзе (псевдо Чапаєв) каже: "як начальник оперативного відділу я одержував уже безпосередньо інструкції для використання прірви, яка витворилась між українським визвольним рухом УПА і деякою частиною української інтелігенції з противного табору (мельниківці, бульбівці, уцеківці). Мені з Москви постійно нагадували про те, щоб я за допомогою всієї моєї сітки діяв в напрямі поглиблення цієї прірви. Можу сказати, що це мені досить легко вдалося з огляду на великий політичний примітивізм цього табору, що дуже легко давав собі вмовляти різні наші провокації. Всякі сплілки і видумки, на нашу велику радість, ці люди дуже швидко приймали і поширювали. Пригадую, що спеціяльно нашою видумкою про запрошення Бандери в склад українського радянського уряду ми наробипи дуже багато ідеологічної і матеріяльної шкоди УПА та українському революційному підпіллі. Дуже пегко приймались також вістки про всякі репресії, які нібито застосовувались бандерівцями у відношенні до Мельниківців і бульбівців. Ці вістки розширювались летом блискавиці серед заінтересованих партійців".
(М-ч: "Перша Старшинська Школа УПА", "До Зброї", ч. 9.)
Але, ті большевицькі провокації ширились власне - серед заінтересованих партійців і тільки серед них. Український народ відкидав їх з обридженням, бо відчував, хто їх плодить, і бачив, хто їх ширить. Ні большевики своїми провокаціями, ні заінтересовані партійці, які безвідповідально ширили ці большевицькі провокації, не були в силі підірвати довір'я і симпатій українського народу до УПА, бо ж УПА була і діяла серед народу і нарід своїми власними очима добре бачив, Хто і за що бореться в рядах УПА. В партійних розграх український нарід на Рідних Землях незаінтересований і в жорстоких умовах большевицької окупації не бачить для них місця. Він бачить добре, що в Україні існує лише один поділ: поневолений український нарід, який за ініціятивою революційної ОУН, під боєвими прапорами УПА і під політичним керівництвом УГВР бореться, використовуючи кожну форму боротьби, за свої національні суверенні права, по одній стороні і - большевицько-московські окупанти та їх вислужники по другій.
Большевицькі провокації й інсинуації на УПА віджили по закінченні другої світової війни серед нової української емігірації, знаходячи пригожий для себе грунт в роз'яреній партійній гризні. В пресі тих партійних середовищ, які під час німецької окупації відмовились від участи в визвольній боротьбі українського народу, ставились вороже до УПА, а то й ангажувались по стороні окупанта в поборюванні УПА, стали появлятись повторювані на всі лади давні большевицькі інсинуації з характеристичними для кожної інсинуації та провокації прикметами: повторюючи раз-по-раз про "жахливі переслідування в УПА мельниківців, бульбівців та інших партійців", ніколи, ні разу не було при тому подано - кого ж це саме з мельниківців, бульбівців, соціялістів, чи інших партійців, де, коли і в який спосіб УПА замордувала, закатувала, чи переслідувала.
Ці неморальні оргії деяких еміграційно-політичних середовищ у відношенні до УПА, які стоять у так різкому контрасті до постави всього українського народу на Рідних Землях, викликали жаль і слушне обурення тих, що залишились на Рідних Землях, щоб нести весь тягар безпосередньої боротьби з окупантом. І тому то у "Зверненні Воюючої України до всієї української еміграції" з жовтня 1949 р. говориться:
"Край обурений занепадом політичної і громадської моралі серед української еміграції, що завдає шкоду цілій визвольній справі, що в очах чужинців ганьбить цілий народ і формує фальшивий погляд на боротьбу на землях... Край з прикрістю стверджує, що саме серед еміграції знайшлися люди, що довгий час взагалі сумнівалися в існуванні на землях Української Повстанської Армії, Української Головної Визвольної Ради і підпільної Організації Українських Націоналістів. Треба було аж рейду відділів УПА, треба було повстанцям пройти серед боїв понад тисячу кілометрів, щоб остаточно переконати своїх невірних томів, що УГВР, УПА та ОУН існують, що вони діють і борються на Ухраїнських Землях. Але навіть після цього є ще на еміграції люди, які всіляко намагаються применшувати значення боротьби на Землях, звужувати її розміри, обезцінювати політично. Край закликає всіх цих людей припинити будь-яке обезцінювання визвольного руху на Землях і віддати всі свої сили інтересам Воюючої України. Тим, хто засліплені своїми власними інтересами не знайдуть відваги і охоти покинути свої виступи проти визвольного руху на Землях і свідомо продовжуватимуть обезцінювати його, Край виразно заявляє, що їх роботу він розглядатиме як злочин щодо українського народу і його визвольної боротьби в Україні".