Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
6. В окремих випадках функції, що уже за назвою є державними, виконують інші органи або посадові особи. Так, комунальні підприємства — бюро технічної інвентаризації — здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно (п. 4 постанови Кабінету Міністрів «Про заходи щодо створення Єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» [264]). Реєстрація торговельних суден у Державному Судновому реєстрі України здійснюється виключно капітанами морських портів (п. 11 Порядку ведення Державного суднового реєстру України та Суднової книги України [287]), які разом з очолюваною ними інспекцією портового нагляду входять до складу відповідних морських портів. Фізичні та юридичні особи мають право оспорювати акти зазначених суб'єктів, оскільки відповідні акти приймаються на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС).
7. На вимоги про визнання протиправними та нечинними або протиправними та скасування правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування не може поширюватись загальна позовна давність, встановлена Цивільним кодексом, оскільки в таких випадках підлягає застосуванню річний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи (ч. 2 ст. 99 КАС). Цей же строк застосовується до вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, в тому числі дій чи бездіяльності, пов'язаних з виконанням делегованих повноважень. Як виняток із цього загального правила п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК встановлює, що позовна давність не поширюється на вимоги власників або інших осіб про визнання незаконними правових актів зазначених органів, якими порушено право власності або інше речове право. Це спеціальне правило зберегло чинність і після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства. Хоч цей Кодекс і не допускає застосування законодавчих положень, які йому не відповідають, але ж річний строк для звернення до адміністративного суду застосовується, якщо не встановлено інше (ч. 3 ст. 99 КАС). Інше як раз і встановлено п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК.
Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована не тільки шляхом відшкодування збитків, айв інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
1. Раніше чинний Цивільний кодекс встановлював правила, що стосуються збитків, в положеннях, які стосувались зобов'язального права. Але відшкодування збитків як правова конструкція має більш широке значення. Тому в новому Цивільному кодексі ці правила сформульовані в Книзі першій. Звертає на себе увагу наступна обставина. У заголовку ст. 22 ЦК вживається термін «шкода», в тексті частин 1—3 цієї статті йдеться про збитки, а в ч. 4 — знову про шкоду. Це могло б бути підставою для твердження про те, що законодавець прагне усунути відмінності між цими двома категоріями. Але такий висновок був би передчасним. Певна логіка є в такому розумінні ст. 22 ЦК, що в її заголовку використовується більш широка категорія — «шкода». Потім (в частинах 1 — 3) йдеться про більш вузьку категорію — про збитки. У ч. 4 ст. 22 ЦК законодавець знову повертається до більш широкої категорії — шкоди та встановлює, що вона може відшкодовуватись не тільки шляхом відшкодування збитків, а на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи шкода може відшкодовуватись і в інший спосіб, зокрема, в натурі. Це в основному відповідає змісту ст. 1192 ЦК, що визначає способи відшкодування шкоди та допускає «за вибором потерпілого» відшкодування шкоди в натурі.