Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Детально про порядок визначення розміру збитків див. коментар до ст. 623 ЦК. Але тут зауважимо, що вслід за російським колегою український законодавець дещо по-новому визначив коло витрат, які здійснив управнений суб'єкт та які в вигляді збитків підлягають стягненню з особи, внаслідок порушення якою права управненої особи на боці останньої виникли збитки. Стаття 203 раніше чинного Цивільного кодексу давала можливість стягнення з боржника будь-яких витрат кредитора, що є наслідком порушення, якого припустився боржник, якщо управнена особа здійснила їх з метою відновлення свого майнового стану, умов своєї діяльності, порушених боржником, а також виконання своїх обов'язків, що виникли в результаті допущеного боржником порушення. Тепер ст. 22 ЦК прямо приписує відшкодовувати тільки ті витрати, які особа зробила (або мусить зробити) для відновлення свого порушеного права. Між іншим, відновлення порушеного права, з одного боку, і відновлення майнового стану і умов діяльності управненої особи та виконання нею нових обов’язків, з іншого, — це дещо різні за змістом явища, що потребують різних витрат. Наведемо декілька вірогідних ситуацій, що можуть виникнути після введення в дію нового Цивільного кодексу.
Договором про проведення аудиту аудитор зобов'язався якісно перевірити правильність здійснення платежів замовника до бюджетів і державних цільових фондів. Він також прийняв на себе відповідальність за неякісне виконання роботи та можливе до- нарахування податків і зборів і застосування фінансових санкцій органом державної податкової служби. Надалі податковий орган донарахував податок та застосував фінансові санкції в сумі 100000 грн. Ця сума є витратами замовника, які він вимушений здійснити внаслідок порушення аудитором свого обов'язку. Але ці витрати не можна кваліфікувати як такі, що зроблені для відновлення права замовника на якісний аудиторський висновок, яке порушив аудитор. На підставі ст. 203 раніше чинного Цивільного кодексу ці витрати підлягали стягненню з боржника у вигляді збитків. Стаття 22 нового Цивільного кодексу ставить під сумнів можливість стягнення таких збитків. Ситуація нормалізується тільки тим, що, виходячи із суб'єктного складу зобов'язання, із якого виник спір, та його змісту, на відносини між сторонами поширюється ст. 225 ГК [42], яка будь-які додаткові витрати включає до складу збитків.
Боржник своєчасно не повернув фізичній особі суму позики. Фізична особа отримала в банку кредит, що в сумі дорівнює сумі позики, і пред'являє позов про стягнення з боржника суми позики та процентів, що сплачені на користь банку. Боржник заперечує проти стягнення з нього процентів, посилаючись на те, що витрати, які здійснив позикодавець у вигляді сплати процентів, здійснені позикодавцем не для відновлення його права на своєчасне отримання від позичальника суми позики. Це право і взагалі поновити не можна. Доводи позичальника твердо спираються на ст. 22 ЦК.
Фізична особа придбала в торговельній організації побутовий прилад ціною 10000 грн. У зв'язку з неякісною роботою приладу фізична особа пред'явила вимогу про заміну приладу. Продавець вважав, що прилад відповідає вимогам, встановленим до якості таких приладів. Покупець вимушений був укласти договір із спеціалізованою організацією на проведення експертизи якості приладу, за яку (експертизу) сплатив 100 грн. Після цього торговельна організація погодилась на розірвання договору, повернула покупцеві 10000 грн., але у відшкодуванні збитків у сумі 100 грн. відмовила, оскільки сплата 100 грн. не переслідувала мети відновити право покупця на отримання доброякісного приладу (покупець і взагалі від цього права відмовився, зажадавши розірвання договору та повернення грошової суми, сплаченої відповідно до цього договору).
Проте слід враховувати, що поняття «відновлення порушеного права» є доволі близьким до категорії захисту права, а ця остання категорія розуміється законодавцем досить широко. Так, ст. 386 ЦК, яка має заголовок «Засади захисту права власності», передбачає право власника на відшкодування майнової та моральної шкоди, хоч у такий спосіб захистити (відновити) право власності на знищену річ неможливо. Тому можна дійти висновку, що судова практика буде тлумачити формулювання «витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного правам як будь-які витрати, які стали наслідком порушення цивільного права та які є розумними.
3. Розмір збитків, визначених відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК та як підлягають стягненню, може зменшуватись або збільшуватись, якщо це передбачено договором. Але до відносин, на які поширюється Господарський кодекс, застосовується також ч. 5 ст. 225 ГК. Її тлумачення надзвичайно ускладнюється недостатньою ясністю співвідношення положень, що сформульовані в реченнях першому та другому ч. 5 ст. 225 ГК. Якби право сторін погодити інший, ніж випливає із закону, розмір збитків не встановлювалось положенням першого речення ч. 5 ст. 225 ГК, то друге речення ч. 5 ст. 225 ГК («не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом») треба було б тлумачити таким чином, що за межами зазначеної диспозиції («якщо розмір...») згадані погодження допускаються. Але в цілому ч. 5 ст. 225 ГК треба тлумачити так: 1) загальним правилом, що поширюється на все правове поле, що регулюється господарським правом, є положення ч. 1 ст. 225 ГК, що встановлює порядок обчислення збитків. Таким чином, у правовому регулюванні цього поля прогалин немає. Тому немає і потреби заповнювати його недоброякісним нормативним матеріалом (тобто таким нормативним матеріалом, який прямо на ці відносини не поширюється, а може застосовуватись лише за аналогією); 2) як виняток із зазначеного загального правила положення, що сформульовані в першому реченні ч. 5 ст. 225 ГК, дають сторонам право заздалегідь погодити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків його порушення; 3) з урахуванням цього друге речення ч. 5 ст. 225 ГК формулює правило, що встановлює межі дії винятку, сформульованого в першому реченні: при встановленні розміру збитків в твердій сумі чи у вигляді відсоткової ставки і в будь-якому іншому випадку відповідальність, встановлена законом для певного виду зобов'язань, не може обмежуватись.