Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Нехай це все виясняють ті, кому належить виясняти подібні речі, — запропонував після незручної паузи асистент. — Наша справа маленька: відправити звіт за інстанцією. Інакше, рано чи пізно, — Мангус багатозначно обдивився напівтемне приміщення, — люди з Джи Тау звинуватять нас у тому, що ми приховуємо важливий для державної безпеки факт знайдення нерозпізнаного гуманоїдного організму. Не виключено, що цей нерозпізнаний організм використовували зі злочинними намірами. Можливо, його створили для підриву законної влади. Хтозна… Окрім того, за кілька годин реанімаційні роботи відновлять життєдіяльність організму. У нас тут не ізолятор і не тюрма. Організм може втекти… У неї, док, атлетично розвинена мускулатура. Мені особисто не дуже затишно, коли в нерозпізнаних організмів такі вибірково розвинуті м'язи. Мені розповідали, що трапляються небезпечні клони. Так би мовити, з сюрпризами. У нашому районі, наскільки мені відомо, виробітки старих копалень тягнуться на сотні, якщо не на тисячі кілометрів. Тягнуться у напрямі Великих Печер. А там практично відсутні охоронні системи. Якщо вона втече туди, до Підземних, нам буде непереливки.
Кірінскі замислився. Асистент, на його думку, був надто молодим для відповідальної посади й, до того ж, не дуже розумним. Але тепер він казав переконливі й слушні речі. Сам лише факт офіційного запиту до банку генетичних даних уже міг зацікавити усюдисущих нишпорок Джи Тау. І якщо цей нерозпізнаний організм (не допусти Бог Предків!) направду є клоном якоїсь посвяченої жриці із Знаючих…
— На ній не було знаків? — старий лікар провів пальцями вздовж скронь.
— Знаків, док?
— Символів на шкірі, татуювань, малюнків?
— Ні. Не було, — похитав головою Мангус і спробував зазирнути в темні зіниці цивільного медика.
Той відвів погляд. За вікном руде сонце котилося за гірський хребет. У кімнату заповзла темрява, й автоматика увімкнула зеленкувату підсвітку лабораторних панелей. Від такого освітлення шкіряста голова Кірінскі стала зловісно-ящероподібною. Тепер Мангус ще більше пошкодував, що взагалі згадав про довгоживучих клонів. Він завжди був помисливим, і тепер його повільно та впевнено охоплювало недобре передчуття.
— Я відправлю ваш звіт на Нолу зранку, — прийняв рішення Кірінскі. — Так, відправлю. А також відправлю його копію до місцевої резидентури Джи Тау. На обидві адреси моїм особистим кодом. Ось так, колеґо… А тепер ідіть додому, Мангусе. Відпочивайте. Нам обом потрібно відпочити. Сьогодні у нас був важкий день.
Резиденція Шекана,
планета Сагунт (7КВ18:а2),
Система зірки Капели.
9 семпрарія 416 року Ери Відновлення.
Серпаті піскові дюни впритул підступали до пірамідальних веж резиденції Шекани. Пустеля підкралася аж до стін, засипала підніжжя споруд і з'їла частку їхньої вертикальної величі. Але того, що залишилося, було достатньо, аби людина відчула себе комахою на тлі сіро-бурих металевих бастіонів Шекани.
Її побудували у третьому столітті Ери Відновлення, коли Стара Імперія перебувала на вершині адміністративної і фінансової могутності. Колись ґраційно-витончена резиденція солархів[4] і намісників тепер скидалася на древню фортецю, споруджену велетнями й забуту на краю порохнявого світу.
Але зовнішня потертість не перекинулася на внутрішні інтер'єри Шекани. Обличковані сірим і темно-зеленим гранітом зали, бронзові колони і сапфірові плафони ряхтіли відблисками на бездоганному поліруванні, як і в часи тих грізних володарів, чиї зоряні каравани першими досягли розсипів білих сонць Поясу Гулда[5]. Іридієва статуя імператора Сіорана Першого прикрашала стометровий марш малахітових сходів, що вели до Приймальної зали, здатної вмістити п'ятдесят тисяч імперських підданців. Споряджені швидкісними монорельсами тунелі прямували звідси до захищених від пилових ураганів підземних стартів. У кращі дні резиденції зі стартових майданчиків космодрому Шекани транспортні човники щодня злітали до орбітальних баз і портів. Туди ж, у свою чергу, швартувалися величезні вантажні кораблі з сировинних колоній, які забезпечували тримільйонне населення Сагунту всім, чого не виробляли місцеві фабрики молекулярного синтезу.
Тепер, коли доба Сіорана стала леґендою[6], резиденція отримала нове призначення. Тут розмістили арсенал і резервний командний пункт Дев'ятого флоту, однієї з другорядних космічних армад Нової Імперії. Війна з ящерами обійшла цей сектор стороною, і його стратегічне значення було, врешті-решт, визнано непереконливим. Лише сімсот десять представників земної раси мешкали тепер у неозорих лабіринтах Шекани. Перший за владою із цих семисот десяти стояв тепер біля панорамного вікна Головної вежі й спостерігав схід Капели — місцевого сонця, яке на стародавніх земних картах називалось Альфою Возного. Золотий диск повільно й велично сходив на небосхил лимонного кольору. Під його променями спалахували шафрановим блиском далекі дюни. Нічне туманне марево боязко колихалося, готове будь-якої миті відстрибнути до західного обрію.
4
Соларх — від слів «соларіс» — сонячний і «архе» — початок. Напівофіційний титул правителя кількох колоній, що відносяться одної планетної системи.
5
Пояс Гулда (Gould Belt) — найближча до Землі область, де утворюються молоді зірки (розмір 650—2300 світлових років). Має форму витягнутого тору, нахиленого на 20 градусів до площини галактичного екватору.
6
Див. Додатки 1 і 4.