Чаликушу

— Захищати звірів — гарна справа. Але не слухатися — це вже зовсім інше… Залиш кошик… Я скажу сторожеві, щоб сам відніс недоїдки собакам.

Мабуть, ніхто в житті не любив мене так, як ця жінка.

її методи виховання на мене діяли тоді не більше, ніж вітрець на скелю, й було схоже, що вони зовсім не вплинуть на мій неприборканий норов.

Та з часом, боюся, вони помалу проникнуть у мою душу й залишать там свої сліди, а тоді важко буде їх стерти, бо посіються там невигойне, хворобливе співчуття і ніжність.

Так, я справді була дивна дівчинка. Мене важко було зрозуміти. Я ж чудово вивчила характер усіх вчительок, переконалася, що на них найдужче діє, й приготувалася катувати.

Була в нас, наприклад, стара й дуже богобоязлива викладачка музики сестра Матільда. Коли вона звертала свої повні сліз очі до святої Марії й молилася, я, щоб дійняти сердешну вчительку, показувала на мух, які літали перед образом, і казала:

— Ma sœur, нашу любу матір провідали анголи…

А ще одна наша вихователька страшенно любила чистоту й порядок. Проходячи повз неї, я з усієї сили струшувала перо, буцімто гнівалася, що воно не пише, і сніжно-білий комірець бідної сестри рябів чорнильними плямами.

Інша ж сестра боялася різних жуків та комах. Я знайшла в книжці кольоровий малюнок скорпіона й вирізала його ножицями. Потім упіймала в їдальні великого гедзя й приліпила йому на спину той малюнок. На вечірньому уроці я придумала якусь зачіпку, щоб підійти до вчительки, — й залишила гедзя на кафедрі.

Поки сестра розмовляла зі мною, гедзь почав повзти. Нараз бідна дівчина побачила при світлі гасової лампи, як страшний скорпіон, розставляючи клешні й видри-гуючи хвостом, повзе прямо по кафедрі, й заверещала на всю кімнату. Потім ухопила лінійку й щосили ляснула нею гедзя. Потім притулилася спиною до стіни, вхопилася руками за обличчя й на мить знепритомніла.

Тої ночі я довго крутилася в ліжку, лягала то сяк, то так, але заснути не могла. Адже мені сповнилося дванадцять років, і я вже мала якесь почуття сорому й совість. Я не могла забути того, що зробила вчительці. До того ж я розуміла, що мені не минеться. Уранці мене викличуть на допит, і хто знає, що буде.

Уві сні я кілька разів бачила сестру директрису. Насупившись і широко розкривши очі, вона наступала на мене й кричала.

Наступного дня перший урок минув без пригод, а коли закінчувався другий, прочинилися двері й увійшла одна сестра. Вона сказала щось пошепки вчительці, а потім кивнула мені, щоб я йшла слідом. Жах! Згорбившись і прикусивши язика, я підтюпцем побігла з класу. Дівчата хихотіли, а вчителька потихеньку стукала лінійкою по кафедрі й просила зосередитися.

Невдовзі я вже стояла в кабінеті директриси. Але що це? її обличчя зовсім не скидалося на те, яке я бачила уві сні. Мені навіть здалося, наче то не я, а вона затіяла ту шкоду зі скорпіоном, від якої вчителька аж знепритомніла,

На сумному обличчі директриси тремтіли губи. Вона взяла мене за руку й ледь наблизила до себе, наче хотіла обійняти, але відпустила мої пальці й сказала: