Капітани піску. Габрієла
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Капітани піску. Габрієла». Краткое содержание книги:
Він спльовує червоний згусток. Спрага здавлює йому горло. Тичка хоче стати священиком, щоб утекти з цього пекла. Падре Жозе Педро знав, що виправна колонія така, він виступав проти того, щоб саджати туди хлопців. Але що міг вдіяти бідний священик, позбавлений парафії, як він міг боротися проти всіх? Бо всі ненавидять бідних, думає Педро Куля. Коли він вийде, то попрохає матір святого Дону Анінью приготувати талісман, щоб убити директора. Вона зі своїм Огуном має могутність, а він якось викрав Огуна з поліції. Він зробив чимало для своїх літ. Дора теж зробила багато за ці місяці серед них. Тепер вони знемагають від спраги.
Марно Педро Куля тарабанить у двері. Спрага точить його зсередини, мов легіон щурів. Він падає навколішки, і його долає втома. Незважаючи на спрагу, він засинає. Але йому ввижаються кошмари, щури гризуть гарне Дорине личко.
Він прокидається, бо хтось нагорі легенько постукує по одному східцеві. Звестися як слід він не може, сходи не дозволяють. Він стиха озивається:
— Що там таке?
Педро заливає хвиля радості, коли він чує у відповідь:
— Хто тут сидить?
— Педро Куля.
— Ти ватажок капітанів піску?
— Я.
Чується свист. Потім квапливий голос:
— У мене до тебе доручення, один хлопець приходив сьогодні.
— Ну давай викладай.
— Хтось іде. Я вернуся згодом.
Педро Куля чує, як віддаляються кроки. Але йому стає веселіше. Спадає на думку, що це записка від Дори. Та ні, це дурниця. Як могла б Дора передати йому записку? Це, мабуть, від хлопців. Вони намагаються визволити його звідси. Але насамперед йому треба вибратися з карцеру. Поки він тут, капітани піску нічого не можуть зробити. А ось після того, коли він зможе ходити по всій колонії, втекти буде легко. Педро Куля сідає все обміркувати. Котра година, який сьогодні день? Тут завжди ніч, ніколи не проникає сонячне світло. Він нетерпляче очікує, коли повернеться той хлопець. Але того все немає, і Педро починає хвилюватися. Що роблять капітани піску без нього? Професор придумає якийсь план, щоб визволити його звідси. Але поки він у карцері, це даремно. А доти, доки його не витягнуть, він не зможе визволити Дору з дитячого будинку.
Відчиняються двері. Педро Куля кидається вперед, гадаючи, що його збираються випустити. Але чиясь дужа рука штовхає його назад. Він бачить на порозі педеля Ранулфо. Той приніс кухоль води, який Педро Куля вириває в нього з рук і п'є великими ковтками. Але її так мало…
Педель дає йому череп'яну миску з юшкою, де плаває кілька квасолин.
— Дай ще трохи води, — просить Педро Куля.
— Завтра, — сміється педель.
— Хоч склянку!
— Завтра. А якщо грюкатимеш у двері й кричатимеш, то пробудеш тут два тижні замість одного.
І він хряпає дверима перед носом Педро Кулі.
Його знов замикають на ключ. Він лапає довкола себе в пітьмі, знаходить миску. П'є темну юшку з квасолею. Не помічає, що вона дуже солона. Потім з'їдає тверді горошини. І спрага знов мучить його. Пересолена квасоля підсилює спрагу. Що таке кухоль води? Добре б цілий глек. Він лягає і ні про що не думає. Минають години. В пітьмі він бачить лише зажурене Дорине обличчя. І відчуває біль у всьому тілі.
Згодом чути стукіт на східцях.
— Хто там? — запитує він.
— Якийсь кульгавий звелів передати, що вони тебе витягнуть звідси. Як тільки вийдеш із карцеру.
— Уже вечір? — запитав Педро.
— Смеркає.
— Я вмираю від спраги.
Голос не відповідає. Педро розпачливо думає, що хлопець уже пішов геть. Одначе він не чув кроків на сходах.
Та ось знову чується голос:
— Води не можу дати. Нема де просунути. Хочеш сигарету?
— Давай.
— Тоді почекай.