Капітани піску. Габрієла

Свого часу, ще в пертих своїх романах, Амаду спирався значною мірою на зразки європейської й північноамериканської літератури, що заклали в світовій літературі того часу основу традиції публіцистичного, політично загостреного роману.

Що ж до російської літератури, то Амаду писав: «Толстой і Горький навчили мене секретам роману і гуманізму». І не випадково саме слова Горького «Людина — це звучить гордо» стали епіграфом до роману Амаду «Пастухи ночі».

В одному з останніх своїх інтерв'ю Жоржі Амаду сказав, що працює над романом «Червоний Борис», який розпочав ще наприкінці 60-х років, але через різні обставини облишив на певний час цей намір.

У цьому творі Амаду має показати образ людини, що проходить довгий і складний шлях політичного становлення, зовсім не однозначний, далеко не прямий, сповнений звивистих стежок, трагічних падінь і високих підйомів.

Але його герой — також баїйянець, як і усі герої останніх романів Амаду і як і решта персонажів бразільського письменника, отримує сили і наснагу з народного життя, живе серед простолюду і врешті знаходить простий і чіткий свій шлях — гуманістичного служіння загальному добру, людям, людству. Події роману «Червоний Борис» відбуваються в період двадцятилітнього правління військових у Бразілії, відомого реакційною політикою хунти.

Слід наголосити, що у всіх своїх творах Амаду лишається письменником-гуманістом, письменником глибоко народним, який завжди творить про народ і для народу, навіть тоді, коли умовність (як у «Доньї Флор», коли до Флор повертається вже після її другого одруження дух її першого чоловіка) входить складовою частиною у поетику твору. В основі всіх аналізованих його творів лежить реальне народне життя і письменник ставить своїм завданням правдиво його відтворити. У більшості випадків у творах Амаду це носить характер соціальний — наголошується сила народного духу, віра в здорове народне начало, засуджується жорстока експлуатація трудящих як місцевими хазяями, так і іноземними монополістами.