Капітани піску. Габрієла

Його кинджал залишився в поліції. Проте Кангасейро дасть йому свій, адже той має пістолет. Кангасейро хоче пристати до банди Лампіана, свого хрещеного батька. Лампіан убиває поліцейських, убиває лихих людей. Педро Куля любить у цю мить Лампіана як героя, як месника. Він — озброєна рука бідарів у сертані. Настане день, коли і він зможе прилучитися до ватаги Лампіана. І хто знає, чи не зуміють вони вдертися до міста Баїї, розчерепити голову директорові виправної колонії? Яке обличчя в нього буде, коли він побачить Педро Кулю на порозі колонії з гуртом кангасейро? Він випустить з рук пляшку вина, яку йому дав приятель з Санто-Амаро, Педро Куля розчерепить йому голову. Ні. Спочатку він посадить його у цей самий карцер, не даючи йому ні їсти, ні пити.

Спрага… Його мучить спрага. Вона призводить до того, що він бачить у пітьмі скорбне й страдницьке обличчя Дори. Тепер він певний, що й вона страждає…

Він заплющує очі. Намагається думати про Професора, Кангасейро, Жоана Здоровила, Кота, Безногого, Гульвісу… Всі зі складу рятують Дору. Але він не може. Навіть із заплющеними очима він бачить її обличчя, що страждає від спраги.

І він знов гупає кулаками у двері, кричить, лається. Ніхто йому не відповідає, ніхто його не бачить, ніхто його не чує. Таким, певно, є пекло. Тичка має слушність, що він боїться пекла. Це занадто жахливо. Мучитися від спраги й сидіти в кромішній тьмі. Пісня в'язнів розповідала, що там, надворі, воля й сонце. А також вода, повноводі річки, що течуть по камінню, стрімкі водоспади, велике таємниче море. Професор, а він знав чимало, бо цілі ночі читав при світлі свічки украдені книжки, псуючи собі зір, сказав йому якось, що на світі більше води, ніж суходолу. Він прочитав це в одній книжці. Але в його карцері нема ані краплі води. В Дориному карцері її теж, мабуть, немає. Навіщо стукати в двері, як він це робить зараз? Ніхто не озветься, руки в нього вже болять. Увечері його побили в поліції. Спина його в синцях і басаманах, груди поранені, обличчя розпухло. Тому директор і сказав, що в нього лице злочинця. Ні, це неправда. Він хоче свободи. Якось один старий сказав, що нічия доля не зміниться. А Жоан де Адам заперечив, що зміниться, і він вірить Жоанові де Адамові. Його батько загинув заради того, щоб змінити долю докерів. Коли він вийде на волю, то теж стане докером, боротиметься за свободу, за сонце, за їжу для всіх.