Капітани піску. Габрієла
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Капітани піску. Габрієла». Краткое содержание книги:
У поліції
У поліцейському управлінні ми хотіли побалакати з Педро Кулею. Але він нічого нам не сказав і не захотів показати властям місце, де сплять та зберігають награбоване «капітани піску». Він лише назвав своє ім'я, сказав, що він син колишнього страйкаря, якого вбито на мітингу під час відомого страйку в доках тисяча дев'ятсот… року; в нього нема нікого на світі. А Дора дочка пралі, яка померла від віспи, коли пошесть лютувала в місті. З «капітанами піску» вона всього лише чотири місяці, але вже брала участь у багатьох нападах і, здається, дуже пишається цим.
Наречені
Дора заявила нашому репортерові, що вона наречена Педро Кулі й що вони мають побратися. Вона ще простодушна дівчинка, яка заслуговує більше на співчуття, ніж на кару. Вона говорить про свої заручини з дивовижною наївністю. Їй не більше чотирнадцяти років, тоді як Педро Кулі майже шістнадцять.
Дору відправлено до виправної колонії Милосердної Богоматері. В цій обителі вона швидко забуде Педро Кулю, романтичного нареченого-бандита, і своє злочинне життя серед «капітанів піску».
Що ж до Педро Кулі, то його пошлють до виправної колонії для малолітніх, як тільки поліція доможеться, щоб він сказав, де ховається ватага. Поліція має велику надію, що їй пощастить це з'ясувати ще сьогодні.
Говорить директор виправної колонії
Директор баїянської виправної колонії для малолітніх злочинців і безпритульних — давній приятель «Вечірньої газети». Свого часу наш репортаж допоміг спростувати наклеп на цей навчальний заклад та його директора. Сьогодні він прибув до поліції, щоб дочекатися змоги забрати малолітнього Педро Кулю до себе. На наше запитання він відповів:
— Він переродиться. Погляньте на назву будинку, де я керую: «Виправна колонія». Він виправиться.
У відповідь на наше запитання він засміявся:
— Утекти? Нелегко втекти з виправної колонії. Можу поручитися, що йому з цим не пощастить».
Професор увечері прочитав це повідомлення всім. Безногий зауважив:
— Він уже в колонії. Я бачив, як його виводили з поліції.
— А Дора в дитячому будинку, — додав Жоан Здоровило.
— Ми визволимо їх, — заявив Професор. Він обернувся до Безногого. — Поки Педро Куля не вернеться, ватажком будеш ти, Безногий.
Жоан Здоровило звернувся, зробивши широкий жест руками, до всіх:
— Хлопці, поки Педро не вернеться, ватажком у нас буде Безногий.
— Педро залишився, щоб визволити нас, — промовив Безногий. — А тепер ми повинні визволити його. Правду я кажу?
Усі дружно погодилися з його словами.
Коли Педро Кулю вели до будинку, він міркував, що ж його чекає. Варти в самому приміщенні не було. Прийшли двоє поліцейських, агент і директор виправної колонії. Замкнули кімнату. Агент оголосив веселим голосом:
— Газетярі вже пішли собі, хлопче. Тепер ти скажеш, що тобі відомо, хочеш ти цього чи не хочеш. Директор виправної колонії реготнув:
— Скаже, куди він дінеться!
— Де ви ночуєте? запитав агент. Педро Куля глянув на нього з ненавистю.
— Ага, так я тобі й скажу…
— Скажеш!
— Не діждешся, — і хлопець обернувся до нього спиною. Агент дав знак поліцейським. Педро Куля відчув два удари канчуком. Агент штурхонув його ногою. Він рухнув на підлогу, кленучи своїх мучителів.
— Ну що, скажеш? — запитав його директор виправної колонії. — Це тільки початок.
Тепер його били зі всіх боків. Удари канчуком, кулаками, штурхани ногами. Директор колонії бив його ногами, поліцейські репіжили канчуками. Педро Куля бачив перед собою Жоана Здоровила, Професора, Кангасейро, Безногого, Кота. Всі вони залежали зараз від нього. Безпека всіх їх залежала від його мужності. Він — ватажок і не має права їх зрадити. Він згадав про те, що сталося по тому, як їх схопили. Йому пощастило допомогти втекти іншим, хоча сам він залишився під вартою. І гордість сповнила його груди. Він нічого не скаже, він утече з виправної колонії й визволить Дору. І помститься… Помститься…
Він тільки стогне від нелюдського болю. Але жодного слова не виривається з його вуст. Довколо нього згущається морок. Тепер він уже не відчуває болю, нічого не відчуває. А проте поліцейські все ще його луплять, агент не перестає махати кулаками. Однак Педро більше нічого не відчуває.
— Непритомний, — сказав агент.