Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
, Крім білого, у Єгипті траплявся і чудесний голубий лотос, або як його ще називали — небесна водяна лілея. Відбиток її зустрічаємо на пам'ятниках, що стосуються IV й V єгипетських династій, які царювали за 3500 років до народження Христа. Прекрасне зображення лотоса бачимо на відомій картині «Жнива папіруса», знайдені у гробниці царя Татохена, котрий жив, за визначенням єгиптологів, приблизно у 3466—3333 роках до Різдва Христового.
Такою ж повагою, як колись у давніх єгиптян, користується тепер у буддистів Тібету й Монголії третій різновид лотоса — червоний.
Один мандрівник, що відвідав храм Лами у горах Сиккіма, описує його так: «Ідол Будди стоїть за вівтарем під балдахіном або за шовковою шторою. По обидва боки від нього розташовані пістряво зодягнені й розмальовані постаті святих старців та жінок. Будду зображено у сидячому положенні з підігнутими ногами, причому п'ятка лівої ноги повернута вгору, а ліва рука тримає на голові лотос і коштовний камінь. У Будди, як звично, кучеряве волосся, у лам — митра на голові, у жінок — різноманітні прикраси, сережки, трояндові вінки. Усіх розміщено на грубих п'єдесталах і таким чином ніби вони виходять із червоних, пурпурових пелюсток лотоса».
У горах Тібету зустрічаються також гігантських розмірів написи, висічені на скелях або прикріплені до них на великих камінних таблицях: «Оm Mani Padmi Опі», тобто: «Хай благославиться він (Будда) з лотосом і коштовним каменем» — молитовне вітання, з яким звертаються до Будди.
А іноді до нього звертаються й так: «От Mani Padme» «Перлина творіння в лотосі», оскільки, згідно з булдистськими віруваннями, створення світу — це послідовне творення численної кількості лотосів, котрі вміщуються одна в одному до нескінченності — стільки разів, що й наш розум відмовляється порахувати.
Так само вітають Будду й індійські буддисти, котрі, перемежовуючи поетичні легенди про різні рослини й тварини із життям своїх богів, не забувають у них і про священний лотос.
За однією з таких легенд, творець світу переслідувався і був переможений своїм непримиренним ворогом — водою. Ніде він не знаходив ні спокою, ні захисту, поки не сховався у трояндоподібних квітах лотоса. Тут він очікував у безпеці слушної хвилини, а потім вийшов із своєї чудесної в'язниці й усюди почав велично сіяти добро й достаток. Тому індуси й покладають квіти лотоса з його плодами на жертовник своїх богів, а також прикрашають ними храми.
З лотосом пов'язане й саме народження Будди.
«Коли настав час Будді з'явитися на світ, — розповідає індійська легенда, — то всі квіти царського саду, білі, червоні й сині лотоси на ставах розкрилися й немов завмерли в очікуванні великого дива; так само на мить завмерли у своєму розвиткові й усі рослини та листя на них. Тоді Майя, матір Будди, зійшла з паланкіна й рушила в сад. З її наближенням, на знак благоговіння, дерева схилялися до землі, а тієї хвилини, коли вона звільнилась від тяжа, земля сколихнулась, і з неба випав щедрий дощ із німфей та лотосів. Слуги кинулись до новонародженного Будди, щоб підтримати його, але, вирвавшись із рук, він пішов сам. І всюди, де тільки його нога ступала на землю, виростав величезний лотос».
Точнісінько такий самий дощ із квітів падає з неба на Будду, коли його, дитину, ведуть до храму, аби дати йому ім'я, коли уперше ведуть до вчителя, коли він вирушає, щоб усамітнитись для посту й молитви, і коли одержує перемогу над злим духом Мара, котрий спокушав його. Нарешті, лотоси усіх кольорів падають з неба на тіло Будди, коли на сьомий день після смерті його кладуть на багаття, щоб спалити...
Але не тільки індуси-буддисти обожнюють лотос, перед ним схиляються, особливо ж перед спорідненим його різновидом, не-люмбіумом,— шанувальники Брами.
Обдаровані багатою уявою й схильністю до споглядання, браміни вбачають у лотосі символ плодотворних сил природи, що зазнають вічних змін. За їхнім твердженням, у щедро встеленій лотосами й не-люмбіумами воді, коли вона блищить у яскравому промінні сонця або сріблясто переливається у місячному сяйві, можна спостерегти й відчути, як відбувається творення організму з рідкого елемента, а в самому лотосі змагаються вогонь і вода, рідка і тверда речовини. Ось чому Брама, батька усього сущого, як і Буд, зображують завжди з лотосом у руці або впокоєним на лотосі.
В одному з гімнів Вед про Браму співають:
«Він перебуває, заглиблений в небесні роздуми про лотос,
Квітка якого утворилася, коли він
діткнувся до нього
Своїм золотим промінням...»
Так само оспівується й Вішну, володар і повелитель Всесвіту: його дихання — то пахощі лотоса; він перебуває не на землі, а на дев'яти золотих лотосах, принесених самими богами.