Мій тато — кілер
- Автор: Є Євген
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-061-3
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Мій тато — кілер». Краткое содержание книги:
Депутат. Не для всіх.
Пожежник. Банально.
Мент… еее… себто, міліціонер?… Ну, ви самі зрозуміли.
Може, кілер? Зважаючи на героїв сучасних російських телесеріалів та різних бойовиків, цілком можливо. Втім, вирішувати тільки вам. Ми лише радимо прочитати новий твір Євгена Є. Автор у своєму стилі вирішив поміркувати на тему: а чи можуть бути у кілерів діти, і як вони сприйматимуть професію свого батька. Може, пишатимуться, може, соромитимуться, а може, замовлять когось батькові…
А що робив я весь цей час? Спав, їв, дивився телевізор. Ідучи з готелю, залишав у портьє записки, обіцяючи повернутися якомога раніше, а не повертаючись, дзвонив йому, щоб запитати, чи не шукав мене хто-небудь і, почувши: «не шукав», далі блукав містом.
У мене тут не залишилося друзів, у мене тут не залишилося улюблених вулиць. У мене не було спогадів, якими я міг дорожити, погладжуючи холодні камені. Та й місто не хотіло приймати мене, то, запитуючи голосом таксиста: «Іноземець?», то — люб’язною офіціанткою в ресторані: «Якщо хочете, я можу перейти на англійську», а то, нахабно шкірячись просто в обличчя «тупого туриста»: «Ми приймаємо оплату тільки в доларах».
Я став для тебе чужинцем? Ну й Бог з тобою. Ти вважаєш мене іноземцем? Та будь ласка. Хочеш оплату в американській валюті? Тримай зелену сотню.
І щоразу, особливо коли я повертався в готель надвечір, я чув одне і те ж питання:
— Чи не хочете познайомитися з дівчиною?
Чи хотів я?
Спочатку я був надто схвильований долею Маринки і мовчанням її вітчима. Але коли минули три дні, і я зрозумів, що вони згадають про мене не раніше, аніж після того, як поміняють національність і імена, виїдуть на який-небудь кокосовий острів, проживуть там кілька років, поки не переконаються, що їх більше ніхто не шукає, тоді я сказав:
— Познайомитись? А чому б і ні?
— Спасибі, — зрадів коридорний. — Які-небудь спеціальні замовлення чи привести кількох, щоб ви змогли вибрати?
— Нехай вона не буде тіткою, — сказав я.
— Зрозумів.
А через кілька хвилин вона вже стукала у мій номер.
— Наталя, — представилася дівчина.
Вибачте, але ні. За вікном була ніч пізньої осені, а те, як вона вміла кохатися, навряд чи могло надихнути хоч якогось поета.
— Тобі не сподобалося?
— Та як би тобі сказати…
— Я робила щось не так?
Любов із трьох поз і сотні фальшивих стогонів.
— Скажи, і я зроблю так, як ти любиш.
— Точно? — це вже було цікаво.
— Слово честі, — сказала мені ця дівчинка.
— Ну, добре.
Я справді став іноземцем, і вона змогла в цьому переконатися.
Візьми одну частину імбиру, дві частини лимонної кори, три частини чорного перцю, чотири частини дхатакі, п’ять частин квітів, шість частин меду і вісім частин меляси. Змішай усе і залиши бродити на дванадцять днів. Цей чудесний напій дуже люблять йогині.
Лакшмі — дружина Вішну: прекрасна, як десять мільйонів уранішніх сонць, вона втілює в собі чуттєвість. У Вічної Пані всіх істот лотосоподібні очі; вона заквітчана гірляндами з лотосів. Лакшмі сидить на колінах у Вішну. Вона…
У ролі чоловіка — коханка перевертається й піднімається на коханця.
Шанкхіні-надь — один із тонких каналів — надів. З’єднує губи й піднебінну область жінки з йоні. Місячний центр голови з’єднується протокою з піднебінною западиною і верхньою губою: по цьому вигнутому каналу проходить Великий Еліксир, що спускається до лотоса… Схожий на змію з пащами на обох кінцях її тіла… Десятими таємними дверима.
Зяюча — коханка лягає на спину, піднімає ноги й широко їх розводить.
Сплетена — коханці приймають стискаючу позу. Потім коханка зводить коліна і щільно затискає літам.
У тілі Дакіні-цариці розміщені всі мирні і гнівні божества. Вона перетворила Йогі-Падму на зерновий звук, що завмер у неї на губах, коли вона дала Благословення на Довге життя. Потім вона проковтнула цей зерновий звук, і всередині її живота Падма одержала таємну по святу Безмірного Жалю. Посвяту тіла, мови й розуму.
— Що це?
— Це кохання.
— Я збожеволію…
— Можливо.
Будь-яка сила, якою ми володіємо, належить Богині… У її волосяних порах безупинно зникають мільйони космічних яєць… Вона задовольняє бажання садхакі., набуваючи найрізноманітніших форм.
Друга зяюча — коханка лягає на спину, піднімає обидві ноги і кладе їх на плечі коханцю.