Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Садовий гномик, не вгавала я, завжди є свого роду жартом, в якому б садку він не був — тобто ніхто не сприймає їх поважно і не вважає мистецьким об’єктом. Трохи спантеличено і зовсім непереконливо (ще й якось роздратовано) він відповів, що вся сіль в тому, що простолюдини вважають гномів по-справжньому смішними, то його гном смішний тільки тому, що виглядає як приший кобилі хвіст в цьому «панському» садку. Перефразуємо: гномики родом з муніципальних будинків — це жарт, а його гном — це поглумка із простацьких смаків, жарт, що експлуатує тему класовості суспільства. Грань тонка, але дуже чітка. Більше мене в гості не запрошували, як ви вже зрозуміли.
З реакції господаря очевидно, що він належить до верхівки середнього класу, а не до аристократії. Власне кажучи, я спершу помилково завищила його клас, та коли він сказав про «іронію», соціальний ліфт опустився на півкласу нижче. Справдешній пан або просто зізнався б у пристрасті до садових гномиків (і ще б охоче взявся показувати решту представників гномського народу, якими рясніє його елегантно-розхристаний сад), або сказав би щось на зразок: «О, так, мій гномик. Дуже його люблю». Прошу дуже, робіть висновки самі. Аристократам байдуже, що про них думають цікавські антропологи (та будь-хто, зрештою). Та й вони не потребують іронічних гномів, щоб підкреслити свій статус.
Домашні правила та англійськість
Чи можуть наші неписані правила про дім та сад допомогти у визначенні, уточненні та розширенні «граматики» англійськості? Чи вдалося відшукати і утвердити нові риси на роль «визначальних ознак» англійськості? Беручи до уваги, що дім і сад — це дві наші манії, було б дивно, якби аналіз засадничих правил не пролив світло на специфіку англійського менталітету.
Усі люди мають територіальний інстинкт, та англійці, зі своєю манією гніздування і домашнього вогнища, на цьому не спинилися. Чи не всі опитані в ході дослідження зауважили, що англійці просто зациклені на своїх домівках. І ніхто до пуття не знає чому. Зацитуємо Джеремі Паксмена, який впритул наблизився до розуміння цієї визначальної риси: «Замість Батьківщини англійці мають “дім”[41], та це не пояснює нашу невротичну зацикленість на тому домі. Спроба скорелювати наш дім та нашу погоду виглядає непереконливо: в інших країнах погодні умови ще більше сприяють пошуку прихистку, але там аж ніяк нема такої фанатичної тенденції до гніздування, як у нас».
Мені здається, що певні ключі до «домо-манії» можна розгледіти у попередніх розділах книжки, коли ми аналізували інші правила англійськості. Правило рову та підйомного мосту вп’яте репрезентує зацикленість на приватності (ця риса також проявилася у правилах про жахливого ріелтора, про садок перед і за хатою). А лінія соціальної стриманості та сором’язливості повторюється вже сливе вдев’яте чи й вдесяте.
На цьому етапі мені видається слушним виокремити перелічені ознаки у «визначальні риси» англійськості, а також можна визнати, що між ними є тісний зв’язок. На мою думку, зацикленість на домі прямо пропорційно залежить від нашої, майже патологічної потреби у приватності, що, зі свого боку, нерозривно пов’язано з нашими плохенькими соціальними навиками — ми надміру стримані, сором’язливі та легко ніяковіємо.
Скидається на те, що в англійців є три способи подолання «соціальної не-дужості»: перший — це хитромудро використовувати мовленнєві шаблони і фасилітатори, щоб подолати соціальну стриманість та замаскувати соціальну недорікуватість; другий — впадати в агресію; третій — знаходити прихисток у приватності і священних замкоподібних домівках, зачиняти двері, підіймати уявний міст і взагалі забути про соціалізацію. Дім, може, й справді служить нам заміною Батьківщини, але трохи не так буквально, я б радше сказала, що дім служить нам заміною соціальних навичок.
Класові правила привідкрили новий аспект класової зацикленості, який я називаю «проблемою класового пограниччя». Ми вже відзначали, що безпечніше обрати собі ексцентричну «фішку» не з сусіднього, пограничного класу, а з того, що знаходиться на протилежному щаблі соціальної драбини. Ми найбільше гордуємо тими, хто знаходиться рівно на один щабель нижче, — тож перспектива помилкової класифікації і пониження на один соціальний щабель видається особливо плачевною.