Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Але гіпотезу Джудіт Гарріс підтримала ціла низка авторитетів у цій галузі. Серед них виявився Стівен Пінкер, когнітивний психолог, відомий автор, який у своїй книжці «Blank Slate» назвав погляди Гарріс «запаморочливими» (у хорошому сенсі слова)113. «На традиційних сеансах психотерапії пацієнти протягом п’ятдесяти хвилин лише те й роблять, що розповідають про свої дитячі негаразди й конфлікти, і вчаться, як треба звинувачувати у своїх нещастях батьків, бо вони, бач, погано до них ставилися, — писав Пінкер. — Численні біографи порпаються у дитинстві героїв своїх досліджень, вишукуючи коріння їхніх дорослих трагедій та тріумфів. “Експерти з виховання” змушують матерів почуватися справжнісінькими потворами через те, що вони стиха вислизнули з дому на роботу або не прочитали дитині на ніч казочку. Усі ці глибоко вкорінені переконання слід переглянути».
Чи не слід? Батьки й виховання просто не можуть не мати великого значення, кажете ви собі. Крім того, коли друзі-однолітки справляють такий великий вплив на дитину, то хіба ж не батьки відіграють основну роль у виборі друзів для неї? Хіба не через це батьків так глибоко турбує проблема «правильного» мікрорайону, «правильної» школи та «правильного» кола друзів?
А проте ж, питання реального впливу батьків є дуже хорошим. А ще це питання є дуже складним. Визначаючи батьківський вплив, який аспект життя дитини ми оцінюємо: її особистість? Оцінки, які вона отримує у школі? Її поведінку з погляду моралі? Її творчі здібності? Її зарплату у дорослому віці? І яку значущість нам слід надати кожному з численних чинників, що впливають на те, якою дитина виросте: спадковості, родинному середовищу, соціально-економічному рівню, шкільному вихованню, дискримінації, щасливій випадковості, хворобі тощо?
Заради переконливішої аргументації візьмімо історію двох хлопців — білого і чорного.
Білий хлопчик зростає в передмісті Чикаго в родині батьків, які читають багато книжок і беруть активну участь у шкільній реформі. Його батько має пристойну роботу на фабриці й часто бере хлопця із собою на прогулянки парком чи лісом. Його мати — домогосподарка, яка врешті-решт поновлює своє навчання в університеті й отримує диплом про вищу освіту. Хлопець щасливий, і він добре навчається у школі. Його вчителі вважають, що з хлопця може вирости справжній математичний геній. Батьки заохочують його до навчання й страшенно тішаться з того, що їхній син «перестрибнув» через клас. У цього хлопця є пречудовий молодший брат, який також є надзвичайно обдарованим. Ця родина навіть влаштовує у себе вдома літературні вечори.
Чорний хлопчик народився в Дейтона-Біч, у Флориді, і мати лишає його напризволяще у віці двох років. Його батько має гарну роботу в галузі комерції, але п’є. Він часто лупцює хлопця металевим кінцем садового шланга. Одного вечора, коли одинадцятирічний хлопчик прикрашав настільну новорічну ялинку — першу у своєму житті, його батько на кухні накинувся з кулаками на свою подругу. Він ударив її так сильно, що в неї з рота вилетіли кілька зубів і впали прямо біля ялинки. Та хлопець знає, що краще мовчати. До навчання у школі він ставиться абсолютно байдуже. Невдовзі він уже продає наркотики, грабує мешканців передмість і носить у кишені пістолет. Хлопець старається заснути ще до того, як повернеться п’яний батько, а з дому намагається піти до того, як батько прокинеться. Насамкінець батько потрапляє до в’язниці за спробу зґвалтування. На той час, коли йому виповнюється дванадцять, хлопець фактично залишається сам на сам із життям і з необхідністю самотужки влаштовувати своє майбутнє.
Не треба бути прибічником надмірної батьківської опіки, щоби збагнути, що другий хлопець не має жодного шансу на успіх, тоді як першому хлопцю фактично надані всі можливості. Чи існує ймовірність, що другий хлопець, уже маючи перед собою таку штучно створену перешкоду, як расова дискримінація, усе ж таки житиме нормальним плідним життям? Чи існує ймовірність, що перший хлопець, настільки вправно налаштований на успіх, якимось чином примудриться зазнати життєвого фіаско? І якою мірою доля цих хлопців залежить від їхніх батьків?