Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Окрім її тривалого існування, існує кілька причин для вивчення програми вибору шкіл у Чиказькій державній системі як вельми вдалої. Ця програма забезпечує користувачеві велетенський масив даних (шкільна система Чикаго є третьою за величиною в країні після Нью-Йорка та Лос-Анджелеса), велику кількість варіантів вибору (понад шістдесят середніх шкіл) і такий фактор, як гнучкість. Таким чином, дуже високим є й показник її практичного використання, бо приблизно половина учнів Чиказької системи вирішують ходити до школи в іншому районі. Проте найцікавіший аспект дослідження полягає в тому, як здійснювалася процедура вибору школи.

Імовірно, коли широко прочинити двері будь-якої школи перед кожним новачком, то в результаті це призведе до тотального хаосу. Школи з високими показниками результатів тестувань і випускних оцінок мали би бути абсолютно переповненими, і це унеможливлювало би прийняття заявки кожного охочого учня.

Заради забезпечення справедливості відбору Чиказька система вдалася до застосування лотереї. Для дослідника ця лотерея — наче вдала знахідка. Кращого експерименту не зміг би винайти навіть дослідник, який вивчає поведінку. Чиказьке управління освіти фактично працювало за принципом ученого, який довільно призначає одну мишу до складу експериментальної групи, а іншу — до контрольної. Уявімо двох учнів, ідентичних зі статистичної точки зору, кожен з яких хоче відвідувати нову кращу школу. Кулька, що випадає в лотерейному автоматі, визначає, який з учнів вирушає до нової школи, а який залишається в старій. А тепер уявіть, що кількість цих учнів помножили на тисячі. І ми отримаємо масштабний природний експеримент. Та навряд чи такий експеримент був метою посадовців-освітян з Чикаго, які винайшли цю лотерею. Але якщо поглянути на неї саме з цього боку, лотерея забезпечує чудовий спосіб визначити — яке значення насправді має вибір іншої школи, або ж реально кращої школи.

Отже, що ж ці відомості продемонстрували?

Для батьків, які виявляють надмірну опіку, відповідь на це запитання явно не буде втішною: цього разу можливість вибирати бажану школу не мала майже ніякого значення. Так, ті чиказькі учні, які брали участь в лотереї з вибору школи, мали більше шансів ці школи успішно закінчити — порівняно з тими учнями, які в ній участі не брали — і це начебто свідчить, що можливість вибирати школу все-таки має значення. Але це — ілюзія. І доказ полягає ось у якому порівнянні: ті учні, які перемогли в лотереї і отримали змогу потрапити до «кращої» школи, вчилися не краще за тих учнів, які програли в ній і до омріяної школи не потрапили. Тобто учень, який вирішив піти зі школи у своєму мікрорайоні, мав більше шансів успішно завершити навчання — незалежно від того, випав йому насправді шанс потрапити до нової школи чи ні. А те, що видається користю від потрапляння до нової школи, насправді не стосується її взагалі. Про що конкретно йдеться? А про те, що учні (та їхні батьки), які вибирають школу в іншому мікрорайоні, зазвичай виявляються насамперед кмітливішими та більш мотивованими на отримання знань. Але, як свідчить статистика, від зміни школи вони не отримують жодних переваг у навчанні.