Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Исторические детективы » Смерть у Бреслау
Смерть у Бреслау - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Смерть у Бреслау

Электронная книга - «Смерть у Бреслау». Краткое содержание книги:

Бреслау, 1933 рік. Заступник шефа кримінального відділу управління поліції Ебергард Мокк розслідує звіряче вбивство доньки свого університетського приятеля, барона фон дер Мальтена. По черзі заручившись допомогою масонів та всесильного Гестапо, Мокк прокладає собі шлях до кар’єри, прирікаючи на смерть старого невинного єврея. Це дозволить йому отримати пост директора кримінальної поліції. Та невдовзі виявиться, що жахливий злочин сягає коренями сивої давнини, а на прибулого допомогти Моккові з Берліна кримінального асистента Герберта Анвальдта чигає той самий жахливий убивця...
Для широкого загалу читачів.
1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 88
Перейти на страницу:

— Якщо ви бажаєте, я довідаюся, чи наш розшукуваний говорить... Якою? Ага, гаразд... Курдською.

— ...

— Mein lieber Kriminaldirektor[42], іще наш незабутній кайзер Вільгельм називав Туреччину «своїм східним другом».

— ...

— Так, так. Військові контакти завжди були дуже жвавими. Ви тільки уявіть собі, мій батько був членом військової місії генерала фон дер Ґольца, який допоміг організувати, здається у вісімдесяті, сучасну турецьку армію. Потому до Туреччини тріумфально ввійшов Дойче Банк і побудував нову гілку Багдадської залізниці.

— ...

— Ми, німці, й зараз пам’ятаємо про те, що в тисяча дев’ятсот чотирнадцятому році духовний лідер мусульман оголосив «священну війну» проти наших ворогів. Воно й не дивно, що всі турецькі офіцери навчаються у нас. Я сам знав таких до війни, коли був у Берліні.

— ...

— А будьте певні. Не знаю коли, але цього Еркіна я вам напевне піднесу на таці.

— Немає за що, Herr Kriminaldirektor. Сподіваюся, колись і ви мені віддячите тим самим.

— ...

— До побачення у відомому нам обом приємному місці.

Ветеран перестав цікавитися двома чоловіками, що вже потискали одне одному руки. Він саме побачив, що до нього наближається група підпилих підлітків з гумовими палицями в руках. Коли вони проходили повз нього, безногий заграв «Horst-WesselLied»[43]. Та це нічого не дало. До подірявленого французькими кулями кашкета не впав жоден пфеніг.

У той же час на Фрайбурґер-штрасе 3 співвласник детективного агентства «Адольф Єндерко» Франц Губер раптом перестав бути недовірливим і вперто відмовлятися від співпраці. Він ураз утратив бажання роздивлятися поліційне посвідчення Анвальдта, не хотів більше дзвонити до управління поліції, щоб переконатися в тому, що Анвальдт — це саме Анвальдт, припинив розпитувати детектива про особовий склад кримінального відділу, про розташування вісімнадцятьох комісаріатів, що підпорядковувались бреславській кримінальній поліції. Франц Губер став раптом дуже чемним і запопадливим. Дивлячись у чорну дірочку дула, він вичерпно відповідав на всі запитання:

— Що потрібно було Маассові? Яке завдання він вам дав?

— Він дізнався від старого баронового швейцара про нешлюбну дитину, яку Олів’є фон дер Мальтен зробив якійсь покоївці. Єдина жінка, що працювала колись у барона, живе зараз у Польщі, у Равичі. Її звуть Ганна Шлоссарчик. Моє завдання полягало в тому, аби встановити, чи справді вона мала від барона дитину, і де ця дитина зараз.

— Ви були в Равичі особисто?

— Ні, я послав одного з моїх людей.

— І що?

— Він знайшов Ганну Шлоссарчик.

— Як ви переконали її, щоб вона все розповіла? Люди неохоче визнають такі гріхи.

— Шуберт, мій працівник, видав себе за адвоката, який розшукує спадкоємців начебто померлого барона. Це я вигадав.

— А ви спритний. І про що дізнався ваш працівник?

— Літня багата пані, почувши про великий спадок, який на неї очікує, не вагаючись зізналася в гріхах молодості, а тоді так розридалася, що Шуберт насилу її заспокоїв.

— Отже, вона шкодувала, що вчинила гріх.

— Не зовсім так. Вона сердилася на себе, що нічого не знає про власного сина, який був бароновим спадкоємцем. Тому й плакала.

— Тобто, вона відчувала докори сумління.

— Скидається на те.

— Отже, у них з бароном народився нешлюбний син. Це факт. Як його звуть, скільки йому років, де він живе?

— Шлоссарчик служила в барона з дев’ятсот першого до дев’ятсот другого. Напевно, тоді й завагітніла. Потім барон Рупперт фон дер Мальтен, батько Олів’є, не взяв на роботу жодної жінки, навіть куховарки. Тобто її синові зараз 31 або 32 роки. Яке в нього прізвище? Невідомо. Напевно не таке, як у барона. Його мати отримала за мовчання стільки, що добре живе ще й донині. Де зараз цей байстрюк? Теж невідомо. А що відомо? Що до повноліття він перебував у якомусь берлінському сиротинці, куди потрапив іще немовлям, а віддала його туди любляча матуся.

— У якому сиротинці?

вернуться

42

Мій любий кримінальний директоре (нім.).

вернуться

43

«Пісня Хорста Весселя» партійний гімн нацистської партії. Спочатку неофіційний, а після 1933 р. отримав офіційний статус другого національного гімни після «Dcutschland-lied».

1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 88
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)