Смерть у Бреслау
- Автор: Краевский Марек
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-2961-40-9
- Переводчик: Божена Антоняк
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Смерть у Бреслау». Краткое содержание книги:
Для широкого загалу читачів.
XII
Спека посилилася по обіді, але, на диво, ані Мокк, ані Анвальдт цього, здавалося, не відчували. Анвальдтові докучав біль у яснах, звідки годину тому дантист вирвав корінь. Обидва сиділи в управлінні поліції у своїх кабінетах. Та їх об’єднувало не лише місце: думки обох поглинула спільна справа. Вони знайшли убивцю, ним був Кемаль Еркін. Обидва підтвердили свої перші, ще інтуїтивні підозри, які виникли під упливом звичайної асоціації: скорпіон, витатуюваний на долоні турка, скоріпони в животі баронеси, убивця — турок. Цей висновок після Гартнерової експертизи встановив те, без чого будь-яке слідство було лише блуканням у пітьмі, а саме — мотив. Убиваючи Маріетту фон дер Мальтен, турок помстився за злочин, скоєний сім століть тому проти дітей ватажка секти єзидів Аль-Шаузі предком барона, хрестоносцем Ґотфрідом фон дер Мальтеном. Як казав Гартнер, заповіт про помсту переказували з покоління в покоління. Втім, поставали сумніви: чому помста здійснилася лише зараз, через сімсот років? Аби їх розвіяти й перетворити підозру на непохитну переконаність, треба було відповісти на запитання: чи був Еркін єзидом? На жаль, воно залишалося без відповіді доки про Еркіна не існувало іншої інформації, окрім прізвища, національності та белькотіння Товстого Конрада про те, що «він у нас вчиться». Це могло означати, що турок проходить у бреславському Гестапо щось на зразок стажування чи практики. Певним було одне: гаданого вбивцю треба схопити, використавши будь-які можливі засоби. І допитати. Так само з використанням будь-яких можливих засобів.
У цей момент спільні висновки обох поліцейських наштовхувалися на серйозну перешкоду: Гестапо стереже свої таємниці. З усією впевненістю Форстнер, звільнившись від «лещат» після смерті барона фон Кепперлінґа, не захоче співпрацювати з ненависним Мокком. Отож, здобуття інформації про Еркіна становило неабияку складність, не кажучи вже про встановлення його належності до таємних організацій та сект. Мокк навіть не намагався напружувати пам’ять, аби упевнитися, що він ніколи не зустрічав в управлінні поліції нікого схожого на Еркіна. Зрештою, у цьому не було нічого дивного. Колишній політичний відділ управління поліції, який містився в західному крилі будинку на Швайдніцер Штадтграбен 2/6, був територією, куди після падіння Пйонтека та звільнення Форстнера, Моккові щупальця не сягали. Цей відділ, віддавна заполонений гітлерівцями, після лютневого декрету Ґерінґа належав їм цілком офіційно, був незалежним і таємничим організмом, численні філіали якого розташовувалися в недоступних нікому ззовні віллах, винайнятих у фешенебельному районі Борек. Еркін міг працювати саме в такому особняку й лише час від часу бувати в «Коричневому Домі» на Нойдорф-штрасе. У давні часи Мокк звертався по інформацію просто до шефа конкретного відділу управління поліції. Тепер це стало абсолютно неможливим. Його запеклий ворог, шеф Гестапо Еріх Крауз, права рука зловісного начальника бреславського СС Удо фон Войрша, швидше признався б у своєму єврейському походженні, аніж навіть найневиннішій плітці дозволив би вийти поза межі свого відділу.
Здобуття даних про Еркіна і його подальший арешт були точкою, в якій розходилися схожі дотепер наміри Мокка й Анвальдта. Думки кримінального директора були спрямовані в бік шефа бреславського Абверу, Райнера фон Гарденбурґа, сподівання Анвальдта зосередилися навколо доктора Ґеорґа Маасса.