Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Це, — промовила вона, звертаючись до Фінвара, — ґарантійний лист, підписаний усіма дев’ятьма найстаршими сестрами. У ньому вони зобов’язуються, в разі обрання лорда Бренана аб Ґрифида О’Мейніра королем Катерлаху, передати в його розпорядження все нерухоме майно на території королівства, що зараз належить Тір Мінеганові. Також додається перелік об’єктів власності, що є предметом вашої угоди з лордом Бренаном.
Фінвар аб Дайхі уважно прочитав документ і поклав його перед собою.
— Такі ґарантії мене задовольняють.
— Далі, — провадила Брігід, узявши наступного аркуша, вже з катерлахським гербом, — розпорядження лорда-реґента Об’єднаного Королівства Катерлах, згідно з яким лорд Бренан аб Ґрифид визнається Короною єдиним законним опікуном своїх двоюрідних сестер, дівиць Марвен і Ґрайне вер Киннах із міста Дервеґ на Ініс Лахліні, дочок його рідної тітки Лінед бан Киннах, уродженої вер Алвин. Ці два документи засвідчують виконання передумов угоди, а отже, відразу після її підписання набувають чинності зобов’язання, які бере на себе лорд Фінвар аб Дайхі О’Міхертах. Лише після того, як їх буде виконано і здійсниться проміжна умова — обрання лорда Бренана королем Катерлаху, стануть чинними його зобов’язання перед лордом Фінваром. У разі порушення будь-якого пункту…
— Перепрошую, леді Брігід, — м’яко урвав її Фінвар аб Дайхі. — Ми з вами разом складали тест угоди, а лорд Бренан, у чому я не сумніваюсь, уважно читав її. Пропоную перейти до підписання.
— Гаразд, — кивнула Брігід і передала йому та Бренану по примірнику. — Можете підписувати, панове.
Гладкий лорд без найменших зволікань поставив свій підпис, а Бренан, узявши чарівне перо, затримався в нерішучості.
— Лорде Фінваре, — промовив він після коротких вагань. — Поясніть мені одну річ. Якби ви забажали, настарші сестри просто переписали б усі ці маєтки на вас… тільки не кажіть, що це було б схоже на хабар. У будь-якому разі, люди вважатимуть, що відьми вас купили. Але тоді б ви мали ці землі в своїй особистій власності й порядкували ними на свій розсуд. А так вам доведеться чекати ще три роки, та й після цього вони за законом належатимуть Марвен. Чи, може, ви впевнені, що я не виконаю своїх зобов’язань і Марвенин посаг дістанеться вам — уже не як хабар, а як компенсація за порушене мною слово?
Фінвар аб Дайхі похитав головою:
— Навпаки, лорде Бренане, я дуже сподіваюся, що ви дотримаєтесь нашої угоди і вмовите свою кузину вийти за мого сина. Річ не лише в посагу, земель та грошей я маю вдосталь; найбільше я переймаюся становищем мого роду, його подальшими перспективами. Якщо мені вже не судилося стати королем, то я бодай зроблю мого сина королівським зятем. Ви дуже вболіваєте за обох своїх кузин, тому дбатимете про інтереси їхніх чоловіків, а ще більше — про їхніх дітей, серед яких будуть і мої внуки. А протекція з боку короля, що правитиме країною майже все наступне століття, ще й за повної підтримки відьом, великого варта. Може, це й не так посприяє звеличенню моїх нащадків, як у випадку, коли б я сам був королем, та все ж дасть набагато більше, ніж усі маєтки з посагу юної панночки Марвен.
— Зрозуміло, — сказав Бренан. Брігід уже висловлювала йому свою думку з цього приводу, але він хотів знати, як пояснить свої мотиви сам Фінвар. Скидалося на те, що гладкий лорд був з ним щирий. — Та я ще на самому початку попереджав вас, що останнє слово все одно буде за Марвен. Вона матиме три роки на роздуми і якщо не захоче пов’язувати своє життя з вашим сином, я її не присилуватиму.
— Певна річ, лорде Бренане, певна річ. Проте я хочу вірити, що мій Туахал сподобається вашій кузині. Він гарний хлопчина, і за вдачею, і зовні — тут, на щастя, пішов у свою матір.
— А чи сподобається йому Марвен? Ви ж навіть не бачили її портрета. І не просили його показати — що, правду кажучи, мене здивувало.
Фінвар аб Дайхі недбало посміхнувся, всім своїм виглядом демонструючи, що його це найменше турбує.
— Я не знаю жодного випадку, коли б кровні родичі відьом мали фізичні вади. Іскри обирають собі носіїв з ідеальною спадковістю, тож ваша тітка напевно була вродливою жінкою. І вже точно не була такою дурною, щоб вискочити заміж за потворного чоловіка. Цього мені досить.
— Зрозуміло, — повторив Бренан і врешті поставив під документом свій підпис.
Потім вони обмінялися примірниками і знову їх підписали, а тоді Альса, як формально головна відьма в Катерласі, скріпила обидва екземпляри незламними чарами.
— Від цього моменту, — врочисто мовила вона, — угода про співпрацю та порозуміння між лордом Бренаном аб Ґрифидом О’Мейніром і лордом Фінваром аб Дайхі О’Міхертахом набуває чинності. А я, Альса вер Киннейді О’Фейгелм, старша сестра Відьомського Сестринства, готова виступити ґарантом дотримання цієї угоди й арбітром у разі виникнення суперечок із тлумачення її окремих положень. Чи згодні договірні сторони на моє посередництво.