Сказання з Небезпечного Королівства
- Автор: Толкин Джон Рональд Руэл
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Астролябія
- ISBN: 978-966-8657-41-2
- Переводчик: Катерина Оніщук
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сказання з Небезпечного Королівства». Краткое содержание книги:
Це найбільш повне зібрання знаменитих коротких оповідей Дж. Р.Р.Толкіна. П’ять історій, написаних так само майстерно та вишукано, як і улюблений багатьма «Гобіт», витворюють дивовижний світ, який не хочеться покидати: іграшковий песик Роверандом, подорожуючи на Місяць та в морські глибини, знаходить нових друзів і вчиться не ображати чарівників; Фермер Джайлз із Гема, ненароком прогнавши лихого велетня, змушений удавати із себе героя і ставати до бою з драконом Хризофілаксом; у Пригодах Тома Бомбадила йдеться про фантастичні мандри старого веселуна й про знайомства з гобітами, принцесами, гномами та тролями; Ковалю з Великого Вуттона випало проковтнути чарівну зірку, яка стає його перепусткою у Дивокрай; а Листок пана Дрібнички — це все, що залишилося у цьому світі від досконалого дерева маленького художника, котрого, як і всіх нас, чекала довга неуникна подорож. Ці історії доповнено есеєм «Про чарівні історії», де викладено теоретичні засади творчості славетного автора «Володаря Перстенів» і «Сильмариліона», передмовою Тома Шиппі — письменника і дослідника літературного спадку Толкіна — та пречудовими ілюстраціями Алана Лі. Усе це підносить книгу до рівня непересічної події для всіх шанувальників справжнього мистецтва слова.
Перейти на страницу:
На берег з уловом він був ранковим
доставлений мимохіть:
Мовляв, «недалечко є тут містечко —
у корчмі комірчину зніміть».
І тільки з Вежі на узбережжі
дзвону повільного бас
Пролунав, ніби натяк, що приплив лунатик
у той неслушний час.
Ні вогнища зранку, ані сніданку,
досвітки зимні й сирі.
Не вогонь — тільки сажа, й багнюка вража,
не сонце — чадні ліхтарі
Завулку бічного. Не стрів він нікого,
не залунали пісні, —
Лиш хропіння всюди, бо в ліжках люди
ніжаться ще уві сні.
Він у двері дубасив, заперті на засув,
кликав — та все дарма.
Аж постукав у шиби, де світилося ніби, —
оце й була корчма.
Кухар надутий і спросоння лютий:
«Вам чого?» — почина.
«Вогню, і злота, й пісень охота,
і червоного вдосталь вина!»
«Як свого ви носа це побачите, — скоса
той зиркнув, — та прошу в дім.
В мене срібла замало і шовку не стало, —
може, й будете гостем моїм».
Сріблом плата — щоб клямку підняти,
перлина — щоб увійти.
Посидіти нині удвох при каміні
коштує ще двадцяти.
Голодний, ні ріски не мав він у писку,
аж дістались йому того дня
Навзамін корони і балахона
закоптіле щербате горня.
Де лишилась вівсянка з учорашнього ранку,
й дерев'яна ложка проста.
На кутю різдвяну, дурненький, зарано
до цього він прибув кута. —
Гість непрактичний, що шлях лунатичний
з Місячних Гір верста.
Перейти на страницу: