Сказання з Небезпечного Королівства
- Автор: Толкин Джон Рональд Руэл
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Астролябія
- ISBN: 978-966-8657-41-2
- Переводчик: Катерина Оніщук
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сказання з Небезпечного Королівства». Краткое содержание книги:
Це найбільш повне зібрання знаменитих коротких оповідей Дж. Р.Р.Толкіна. П’ять історій, написаних так само майстерно та вишукано, як і улюблений багатьма «Гобіт», витворюють дивовижний світ, який не хочеться покидати: іграшковий песик Роверандом, подорожуючи на Місяць та в морські глибини, знаходить нових друзів і вчиться не ображати чарівників; Фермер Джайлз із Гема, ненароком прогнавши лихого велетня, змушений удавати із себе героя і ставати до бою з драконом Хризофілаксом; у Пригодах Тома Бомбадила йдеться про фантастичні мандри старого веселуна й про знайомства з гобітами, принцесами, гномами та тролями; Ковалю з Великого Вуттона випало проковтнути чарівну зірку, яка стає його перепусткою у Дивокрай; а Листок пана Дрібнички — це все, що залишилося у цьому світі від досконалого дерева маленького художника, котрого, як і всіх нас, чекала довга неуникна подорож. Ці історії доповнено есеєм «Про чарівні історії», де викладено теоретичні засади творчості славетного автора «Володаря Перстенів» і «Сильмариліона», передмовою Тома Шиппі — письменника і дослідника літературного спадку Толкіна — та пречудовими ілюстраціями Алана Лі. Усе це підносить книгу до рівня непересічної події для всіх шанувальників справжнього мистецтва слова.
Перейти на страницу:
Вдвох минули Очерети з реготом веселим,
хоч корчма стояла навстіж і пахтіло елем.
Вже вони по Чударевій торохтять Дорозі,
пританцьовує Том і стриба на возі.
В сяйві зір Бобовий Лан, Чударева хата
мов запрошує вогнями переночувати.
Привіталися у дверях Чудареві діти,
жінка винесла по кухлю горло промочити.
І пісні були, й вечеря, оповідки й танці;
на всю губу пан Чудар гопкав на гулянці.
Том, коли не цмулив з кухля, брався за волинку,
дочки втнули «Стриб-скік», реготала жінка.
Хто у папороті вклався, хто в пуху чи в сіні,
а Забрьоха й Том старий всілись при каміні
обсудити сам на сам вісті найсвіжіші
від Курганів аж до Веж: і про кінне й піше,
про сівбу, і про жнива, і про збіжжя різне,
притчі з Брі, чутки про кузню, млин і дешевизну,
шепти, що південний вітер передав модрині,
і про Сторожів на Броді, й про болотні Тіні.
Дід Чудар заснув край приску врешті у фотелі.
Том удосвіта пішов, — сни сумні й веселі
ледве згадуються потім, і так само віщі.
Відімкнулися нечутно двері; вранці хвшца
змила всі його сліди, ані знаку в Міті,
ні пісень його, ні кроків не чутно в Зашгітті.
Біля Ґріндмуру простояв його човен три дні
й Верболозкою в краї вранці рушив рідні.
Кажуть гобіти, його видри від причалу
відв'язали й через греблю уночі попхали.
Лебідь з Елвет-острівця сам підплив до носа,
гордо дзьобом потягнув за обривок троса;
видри стежать, щоб коріння не змогло вузлате
Вербостариганове до човна дістати;
сів Рибалочка на ніс — проводжає радо,
а Кропив'янка весела щебетала ззаду.
Ось і Томова затока. Видра в крик: «Зажди-бо!
Що ж за лиска це без ніжок? Це вже радше риба!»
Голо-гілко-вербо-річко! Весла-бо забули!
Том у Ґріндмурі нескоро витягне їх з мулу.
Перейти на страницу: