Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм
- Автор: Томпсон Ева
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Соломії Павличко «Основи»
- ISBN: 966-500-265-1
- Переводчик: М. Корчинська
- Жанр: История
Электронная книга - «Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм». Краткое содержание книги:
Книга буде корисною усім, хто цікавиться літературознавством, політологією та іншими дотичними дисциплінами. Вона стане відкриттям для тих, хто шанує свіжі погляди на, здавалося б, давно знані речі.
Ewa M. Thompson. Imperial knowledge. Russian Literature and Colonialism.
Ева Томпсон — професор-дослідник славістичних студій університету Райс (США). Авторка п’яти книг та багатьох наукових статей. Її книга «Російський формалізм та новий англо-американський критицизм» (1971) — перший порівняльний аналіз двох критичних течій XX століття. Дослідження «Зрозуміти Росію: святий блазень у російській культурі» (1987) дає ключ до розуміння особливостей культури Росії. Після публікації англійською мовою книжку було перекладено китайською та видано: спочатку в Гон-Конгу (1995), а потім у Китаї (1998).
«Трубадури імперії: російська література і колоніалізм» було перекладено польською у 2000 році. Її праця «Вітольд Гомбрович» (1979) була видана польською у 2002 році.
Ева Томпсон — головний редактор «Sarmatian Review» — періодичного видання центральної та східноєвропейської тематики.
43. Angela Stent, Daniel Yergin and Thane Gustafson, Russia 2010 and What It Means for the World (New York: Vintage, 1995), 250.
44. Seton-Watson, 658.
45. Journey to Arzrum, 76. Пушкин, Полное собрание сочинений, т. 6, 691. «Благословен час, когда мы встречаем поэта. Поэт брат дервиша. Он не имеет ни отечества, ни благ земных; и между тем как мы, бедные, заботимся о славе, о власти, о сокровищах, он стоит наравне с властелинами земли и ему поклоняются».
46. Bhabha, Location of Culture, 69. Також Moore-Gilbert, 117–118.
47. Ferdydurke (Warszawa: Roj, 1937); англійською мовою Ferdydurke, переклад Eric Mosbacher (New York: Grove, 1968).
48. Gayatri Spivak, «The Problem of Cultural Self-Representayion,» in The Post-Colonial Critic: Interviews, Strategies, Dialogues, edited by S. Harasym (New York: Routledge, 1990), 55-7.
49. В. Г. Белинский, «Герой нашего времени» — сочинение М. Лермонтова». Собрание сочинений, т. 1 (Москва, Государственное издательство художественной литературы, 1948), 551–629.
50. «Глубокое впечатление оставляет после себя [Бела]: вам грустно, но грусть ваша легка, светла и сладостна; вы летите мечтою на могилу прекрасной, но эта могила не страшна: ее освещает солнце, омывает быстрый ручей, которого ропот, вместе с шелестом ветра в листьях бузины и белой акации, говорит вам о чомто таинственном и бесконечном, и над нею, в светлой вышине, летает и носится какое-то прекрасное виденье, с бледными ланитами, с выраженьем укора и прощенья в черных очах, с грустной улыбкой». Там само, 578.
51. Victor Terras, A History of Russian Literature (New Haven, CT: Yale Univ. Press, 1991); Charles A Moser, ed. The Cambridge History of Russian Literature (Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1989).
52. Эйхенбаум, Герой нашего времени, с. 125 і наступні сторінки.
53. Bazylow, 191.
54. Alexandre Bennigsen, «Soviet Minority Nationalism in Historical Perspective,» in Robert Conquest, ed. The Last Empire: Nationality and the Soviet Future (Stanford, CA: Hoover Institution Press, 1986), 131–150.
55. Недавно це твердження ще раз з’явилося у висловлюваннях Джорджа Кеннана (George Kennan) про Східну Європу. Див. інтерв’ю з Девідом Ґерґеном (David Gergen) у розділі 1.
56. Норман Дейвіс (Norman Davies) детально розглядає окремі випадки такої примусової передачі майна; так, одного дня Катерина II розділила між своїми вельможами і придворними півмільйона селян, які раніше належали польським землевласникам. Про долю цих землевласників нічого не відомо. Norman Davies, God’s Playground, vol. 2 (New York: Columbia Univ. Press, 1984), 86–90.
57. У польській літературі така позиція особливо яскраво виявляється у творах Стефана Жеромського. У романі «Провесна» («Przedwiosnie», 1925) вже на перших сторінках таке ставлення до росіян відчувається у зверхньому тоні оповідача та в наріканнях пані Барикової на російські дороги.
58. Ernest Simmons, Pushkin (New York: Vintage, 1964), 342.
59. Oeuvres completes de Casimir Delavigne (Paris: F. Didot, 1880), vol. 4; St. Leonhard, Der Novemberaufstand in den Polenliendern deutscher Dichter (Krakau: W. Poturalski, 1911); також Davies, vol. 2, 328-30.
60. За радянської влади цю назву було змінено на «Іван Сусанін».
61. Davies, vol. 2, 328-30.
62. У «Пособии по истории отечества для поступающих в вузы» (Москва: Простор, 1994), 337, автори пишуть про «визволення країн Європи», вказуючи, що Радянська Армія сама взяла Берлін, а також відіграла вирішальну роль у поразці Японії. Див. розділ 6.
63. Roman Szporluk, «The Ukraine and Russia,» in Robert Conquest, editor, The Last Empire: Nationality and the Soviet Future (Stanford, CA: Hoover Institution Press, 1986), 151–182.
64. «Люблю тебя, Петра творенье, / Люблю твой строгий, стройный вид… Красуйся, град Петров, и стой / Неколебимо, как Россия! Да умирится же с тобой / И побежденная стихия». Переклад на англійську мову у книжці: Dimitry Obolensky, ed., The Penguin Book of Russian Verse (1962), 113.
65. Пушкин, Полное собрание сочинений, т. 4, 398.
66. George R. Noyes, ed., Poems by Adam Mickiewicz (New York: Polish Institute of Arts and Sciences in America, 1944), 356. Оригінал наведено в книжці: Adam Mickiewicz, Poezje, vol. 3 (Lwow: Gubrynowicz і Syn, 1929), 146.
67. Б. М. Эйхенбаум, «Роман М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени», у «М. Ю. Лермонтов, Герой нашего времени», ред. Б. М. Эйхенбаум (Москва: Акад. наук, 1962),
68. Jesse and Betty Clardy, The Superfluous Man in Russian Letters (Lanham, MD: Univ. Press of America, 1980).
69. Восени 1998 p. російський уряд надіслав уряду Польщі ноту про вбивство 80 000 радянських солдатів, взятих у полон під час польсько-радянської війни 1919–1920 pp.
70. R. Conquest, ed., 314-68; Robert Lyle, «World: Populations Shrinking in Eastern Europe, Russia,» Radio Free Europe /Radio Liberty, 12 March 1999.
71. Jeffrey Goldberg, «Getting Crude in Baku,» New York Times Magazine, 5 October 1998.
72. У пострадянський період населення Кавказу складалося в основному з вірменів і грузинів, які є християнами, та мусульман-азербайджанців. За радянської влади ці народи утворювали три «союзні республіки», до складу яких входили (на додаток до колонізаторської російської присутності) титульний та кілька менших народів. Нині на північних схилах Кавказьких гір у межах Російської Федерації надалі проживає велика кількість народів і етнічних утворень. Щонайменше кілька з цих тюркських народів (переважно мусульманських) прагне мати власну державу.