Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку

Таблиця складена за даними праці Ю. Гаєцького та довідника «Києво-Могилянська академія в іменах»[298].

Дані таблиці промовляють самі за себе. Важко було б собі й уявити регулярне функціонування судів в умовах постійних воєнних дій і нестабільності до кінця Руїни.

Сформована наприкінці 60-х років XVII ст. система судових установ, що проіснувала до введення гетьманом Розумовським 1763 р. т. зв. статутових судів, докладно описана упорядниками «Прав, за якими судиться малоросійський народ» у пункті 3 артикулу 1 глави 7 «О судах, судиях и других персонах к суду надлежащих и о содержании правного порядка в делах судебных»[299], хоча важливі відомості про ієрархію судових установ, зокрема порядок апеляції, підсудність і діяльність судових посадовців, знаходимо й у кількох універсалах Генеральної військової канцелярії від 6 і 19 грудня 1722 р., а також в інструкції судам від 13 липня 1730р.[300] На загал судами нижньої інстанції були сільські у селах, підпорядкованих сотенним правлінням, ратушні у непривілейованих містах, магістратські (іноді ратушні) у містах з магдебурзьким правом й сотенні для цілої території кожної з сотень. Судами другої інстанції були полкові суди, апеляційними інстанціями — Генеральний військовий суд і Гетьманське правління (від 1734 р.). Також можна було апелювати до обох Малоросійських колегій, а після закриття першої і тимчасового пом’якшення режиму в стосунках імперії з Гетьманатом — подавати апеляції на ім’я імператора до Колегії іноземних справ, згодом — до Сенату[301]. Зрозуміло, такі апеляції заохочувалися російським урядом з політичних міркувань. Є також згадки про третейський суд «при правлении гетманском», який було запроваджено відповідно до указу Анни Іоанівни від 8 серпня 1734 р.[302]

Підсудність визначалась, з одного боку, осілістю, з іншого — становою або корпоративною належністю. Так, сільський суд розглядав справи місцевих жителів — козаків і посполитих, ратушний — міщан і посполитих, магістратський — привілейованих міщан і посполитих, сотенний у першій інстанції — сотенної старшини й козаків сотні, полковий у першій інстанції — полкової старшини, сотників і значкових товаришів, Генеральний військовий суд у першій інстанції — генеральної старшини, полковників і бунчукових товаришів. Відповідно апеляційні провадження відкривалися сотенними судами у справах козаків від сільських судів; ратушними судами у справах посполитих від сільських судів міської округи; полковими судами у справах міщан, посполитих, козаків і сотенної старшини від ратушних, магістратських (не виключених з юрисдикції полку) і сотенних судів; Генеральним військовим судом у всіх справах від полкового суду. На практиці цей порядок порушувався, про що свідчать заборони звернення до вищих інстанцій напряму, оминаючи суди першої інстанції[303].