Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Чи могло б щось подібне трапитися сьогодні? «Жодних сумнівів», – сказав мені ісландський сейсмолог Рейнір Бедварссон, коли я брав у нього інтерв’ю від імені «Svenska Yle»[26] на початку 2010-х. За його словами, ризик навіть зростає в такт потеплінню.
«Через глобальне потепління об’єм і вага ісландських льодовиків останнім часом суттєво зменшилися», – розповідає Бедварссон. Це означає, що зменшилось і навантаження на земну кору, тому газам у підземній магмі потрібно менше тиску, аби розпочати виверження.
Бедварссон також зазначив, що європейці не зовсім розуміють небезпеки великого виверження вулкана в Ісландії. Сейсмолог уважає, що донести цю інформацію політикам важко, адже ті міряють геологічні явища людськими мірками. Тобто: «якщо цього не сталося за три покоління, то більше й не станеться», що насправді помилкове припущення. Рік 1783-й був майже вчора, коли дивитися на геохронологічну шкалу. Але людям це складно збагнути, особливо коли йдеться про великі та, здавалося б, нечасті події. Ось тут і криється велика небезпека. «Маленьке виверження Еяф’ятлайокутлю у 2010 році, яке на тиждень вбило повітряний трафік, блідне на тлі того, що станеться після по-справжньому великого виверження в Ісландії», – попереджує Бедварссон.
Хоча виверження вулкана, безсумнівно, може призвести до великих руйнувань і безпосередньо – лавою та попелом, – і опосередковано – викликавши екстремальні погодні явища, є і зворотний бік медалі. Заради справедливості, треба звернути крихту уваги на той факт, що ми й усі живі створіння насправді повинні завдячувати вулканам життям. Без впливу вулканів на клімат життя заледве було б можливим. Виверження вулкана стає причиною не тільки похолодання – у довготривалій перспективі це також спричиняє потепління. А потепління – це не завжди погано, хоча це, певна річ, зле, коли йдеться про потепління, спричинене нині людьми.
Ті, хто сумнівається в антропогенному глобальному потеплінні, зазвичай зазначають, що вуглекислий газ – незамінний для життя на Землі, що ми маємо бути вдячними за його існування. Вони, звісно, мають цілковиту рацію. Вуглець – це не лишень хімічний наріжний камінь усієї земної біології. Вуглець, що в повітрі існує у формі вуглекислого газу, також відіграє ключову роль у створенні парникового ефекту, що затримує в атмосфері тепло – хоч атмосфера містить не більше за приблизно 0,04 відсотка вуглекислого газу. Без діоксиду вуглецю сонячне тепло поверталося б у космос, відбиваючись від поверхні Землі, а океани замерзли б і найважливіші передумови існування життя зникли. Або ж радше життя ніколи первісно не виникло б.
Аби життя було можливим, необхідно, щоб був налагоджений не лише колообіг води, а й вуглецевий цикл. Забраному з повітря вуглецю необхідна система, яка б повертала його в атмосферу.
Повітря втрачає вуглець, наприклад, через дощ і хімічне вивітрювання гірських порід. Вуглець також можуть споживати всі живі організми, а помираючи, відкладати в землю. Тут і втручаються вулкани.
Вулкани не лише створюють нову родючу землю для рослинності. Їхній вплив на цьому не зупиняється, а йде значно далі: Земля, ймовірно, була б нині мертвою планетою, якби не колишня вулканічна активність і цілковита мерзлота між двома полюсами.
Коли заводських коминів і вихлопних труб автомобілів не існувало, вулкани мільярди років забезпечували атмосферу Землі вуглекислим газом, необхідним для підтримання середньої температури вище нульової позначки. А щодо заводських коминів, саме час зазначити, що люди з їхніми димарями виробляють вуглекислий газ у 100–300 разів ефективніше, ніж вулкани. Річний вулканічний викид діоксиду вуглецю становить від 130 до 380 мільйонів тонн, тоді як людські викиди – приблизно 35 мільярдів тонн. Щороку.
Упродовж років вулкани мали непросте завдання – нагрівати планету. Не бракувало й критичних випадків, коли холод хапав Землю за горло міцною рукою. Одним із найбільших прикладів цього є суперзледеніння, яке відбулося приблизно 2,4 мільярда років тому, – гуронське зледеніння, також його можна назвати «Земля-сніжка», з причин, які доволі легко собі уявити.
Це холодний період в історії Землі, безпрецедентний як за територіальним охопленням, так і за тривалістю. Ніхто не знає достеменно, чи Земля на піку зледеніння і справді замерзла між полюсами. Можливо, екватором і пролягала водяна смуга чи пасмо талого льоду. У кожному разі, йдеться про льодовиковий період такої потуги, що зледеніння сучасності в порівнянні здаються доволі керованими.
26
«Svenska Yle» – шведськомовний відділ «Yle», національної телерадіомовної компанії Фінляндії, найбільшого медіаресурсу в країні.