Чому Захід панує - натепер

Коли у 1980-і роки я завершував навчання, серед старших професорів ще були такі, що казали, що за часів їхнього студентства викладачі радили мати на потреби польових досліджень смокінга та маленького револьвера, що були єдиними надійними інструментами. Я й досі не певен, чи готовий я був їм повірити, але хоч би там що, наприкінці 1950-х років ера Джеймса Бонда безперечно вмирала. Справжні прориви дедалі частіше були здобутком щоденної важкої праці армії професіоналів, що збирали факти, просувалися вглиб до передісторії та дедалі ширше охоплювали земну кулю.

Музейні сховища були переповнені артефактами, полиці бібліотек прогиналися під вагою наукових монографій, але деяких археологів далі турбував брак відповіді на фундаментальне питання — що все це означає? Ситуація 1950-х років була дзеркальним відбитком 1850-х: тоді шукали фактів на підтвердження теорії, тепер дані волали про брак теорії. Озброєні важко-здобутими результатами, фахівці з суспільних наук, особливо в Сполучених Штатах, в середині двадцятого сторіччя почувалися готовими до нового світанку теоретизування.

Фахівці з суспільних наук, що називали себе неоеволюційниками, аби показати, що вони прогресивніші, ніж застарілі "класичні" еволюційники подібні до Спенсера, почали припускати, що то чудово мати так багато фактів, які потребують осмислення, й що водночас велика кількість свідчень сама створює проблему. Важливу інформацію було поховано під безладною масою оповідних звітів антропологів та археологів чи історичних документів. Кажучи стисло, вона була недостатньо науковою. Неоеволюційники відчували, що, аби пробитися крізь ліс типологій дев'ятнадцятого сторіччя й створити єдину теорію суспільства, треба перетворити ці оповіді на числа. Вимірюючи різниці та використовуючи бали, можна було зранжувати суспільства й шукати кореляції між балами та можливими поясненнями. Нарешті вони могли братися до питань, що виправдали б усі витрати грошей та часу на археологію: чи є лише один шлях еволюції суспільств, чи таких шляхів багато; чи суспільства скупчуються на окремих етапах еволюції (і якщо так, як відбувається перехід між етапами); чи, може, все пояснить якийсь один чинник, як-от населення чи технологія (чи, в даному разі, географія).