Переслідуваний
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Переводчик: Віктор Ружицький
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Переслідуваний». Краткое содержание книги:
Отож ці люди — мій виновий валет.
Ви, жінка, що вскочила в цю халепу,— моя винова дама.
Я, розбійник з мечем,— виновий король.
Оце ті карти, що у всіх на видноті. Засоби масової інформації, можливість справжніх заворушень, ви і я. Навіть усі разом ці карти нічого не варті. Без винового туза це просто мотлох. А з тузом вони непереможні.
Річардс раптом узяв сумочку Амелії із штучної крокодилячої шкіри зі срібним ланцюжком і запхав її до кишені своєї куртки. Тепер кишеня помітно віддималася.
— У мене немає туза,— стиха промовив він. — Я мав би його, якби був трохи завбачливіший. Зате в мене є ота закрита карта, якої вони не можуть побачити. Отож тепер я блефуватиму.
— У вас немає ніяких шансів,— глухо сказала жінка. — Навіщо вам моя сумочка? Може, збираєтесь перестріляти їх губною помадою?
— Вони так довго вели нечесну гру, що в них, зрештою, здадуть нерви. Вони боягузи.
— Річардсе! Десять хвилин минули!
Річардс підніс до уст гучномовця.
— Слухайте мене уважно! — загримів Річардсів голос над полем аеропорту. Полісмени напружено чекали, що він скаже далі. — В кишені моєї куртки — дванадцять фунтів динакору — високочутливої пластикової вибухівки ударної дії, відомої під назвою "Чорний ірландець". Дванадцяти фунтів вистачить, щоб на третину милі довкола змести геть усе з лиця землі, а може, ще й підірвати цистерни з пальним. Якщо ви не виконаєте моїх вимог буквально, я пошлю вас усіх до пекла. У вибухівку закладено детонатор фірми "Дженерал атомікс". Я витяг його наполовину. Один посмик за кільце — і ви можете поцілувати себе в гузно!
Здійнявся ґвалт, натовп відринув од загороджень, наче хвиля відпливу. Полісмени раптом побачили, що їм нікого стримувати. Чоловіки й жінки дременули через дороги та поля, бурхливим потоком полилися ворітьми, подерлись на огорожу довкола аеропорту. На їхніх безтямних од панічного страху обличчях відбивалося лиш одне бажання — втекти.
Полісмени збентежено тупцювали на місці, але обличчя їхні були так само рішучі.
— Річардсе! — прогуркотів гучномовець. — Це брехня. Виходь!
— Я вийду, але спочатку виконайте мою вимогу. Мені потрібен повністю заправлений і готовий до польоту літак із мінімальним, але достатнім екіпажем. Це має бути "Локхід-Джі-ей" або ж "Дельта суперсонік". Дальність польоту — щонайменше дві тисячі миль. Готовність — через дев'яносто хвилин.
Телекамери й далі скрекотали. Тріскотіли фотоспалахи. Журналісти теж були неспокійні. Але водночас вони відчували психологічний тиск п'ятисот мільйонів глядачів. Це була реальність. І роботу вони виконували реальну. А Річардсові дванадцять фунтів "Чорного ірландця" могли виявитись простою вигадкою цього гідного подиву злочинця.
— Річардсе! — Від машин, що спинилися за п'ятдесят ярдів од шістнадцятої стоянки, вийшов чоловік. Незважаючи на осінній холод, він був у спортивних штанях та білій сорочці з закасаними до ліктів рукавами. Він тримав гучномовця, більшого ніж у Річардса. На такій відстані Амелія розгледіла тільки невеличкі окуляри, які зблиснули у променях призахідного сонця.
— Я — Івен Маккоун.
Річардсові було відоме це ім'я. Воно мало вселити страх у його серце. І він не здивувався, коли таки відчув цей страх. Івен Маккоун був головний ловець. "Прямий наступник Едгара Гувера та Генріха Гіммлера",— подумав Річардс. Уособлення сталевого осердя в катодній рукавичці Мережі. Страховидло. Пугало, яким лякають дітей. Якщо ти не перестанеш гратися сірниками, Джонні, то я поскаржусь Івенові Маккоуну.
Річардсові пригадався голос, який він чув у тому страхітливому сні: "Ти той чи не той?"
— Річардсе, ти брешеш, і ми про це знаємо. Той, хто не посідає відповідного становища в "Дженерал атомікс", не може дістати динакору. Відпусти жінку й виходь сам. Ми не маємо наміру вбивати її.