![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
Кожне приміщення в масивних кільцях мало систему рухомих кріплень, що орієнтували його згідно з вектором тяги, створюючи тяжіння прискорення, адже в перельотах між місцями роботи кільця не оберталися.
Голден хоч і знав усе це, проте від першого погляду на станцію йому перехопило подих. І справа була не тільки у розмірах: вражала сама думка про те, що чотири покоління найрозумніших людей Сонячної системи жили і працювали тут, допомагаючи витягувати людство на зовнішні планети часто-густо лише надвольовими зусиллями.
– Воно виглядає як великий жук, – сказав Амос. Джим хотів було заперечити, але уява склала величезного павука: кулясте тіло і ноги, що розчепірились від голови.
– Забудьте ви про станцію, – відповів Алекс, – ви погляньте на ТОГО монстра!
Поряд з кораблем, що його будували, станція виглядала карликом. Ладар повідомив капітану, що конструкція була завдовжки два кілометри і півкілометри завширшки. Круглий і тупий, корабель був схожий на сталевий недопалок. Крізь риштування можна було розгледіти внутрішні приміщення і машини на різних етапах будівництва, проте двигуни виглядали готовими, а прова була вкрита обшивкою. На ній великими літерами білого кольору було написано «НОВУ».
– То на цій штуці мормони чкурнуть до Тау Кита, еге ж? – запитав Амос. Фраза стала закінченням довгого, здивованого посвисту. – Зухвалі, злидні. Жодної гарантії, що там буде планета, варта їхньої столітньої подорожі.
– Вони виглядають досить впевненими, та й хіба можуть злидні заробити на корабель типу цього? Особисто я бажаю їм успіхів.
– Вони ж отримають зірки, – докинула Наомі, – як ти можеш їм не заздрити?
– Їхні пра-пра-правнуки, може, й отримають зірку, якщо вони всі не виздихають від голоду на орбіті непридатної до використання скелі, – не здавався Амос, – давайте не перебільшувати. – Тоді показав у бік комунікаційної решітки вражаючих розмірів, пристикованої до «Нову»: – Закладаюся, ось цим вони відправили нам вузько-сраке повідомлення?
Алекс кивнув.
– Якщо ти бажаєш надіслати особисте повідомлення за пару світлових років, тобі потрібна серйозна когерентність променя. Вони, напевно, ще й потужність прикрутили, аби не пропалити дірку в нас.
Голден підвівся з крісла другого пілота і проштовхнувся крізь Амоса.
– Алексе, глянь, чи не дають нам посадку.
Посадка пройшла на диво легко. Станційний диспетчер направив їх до стикувального вузла обабіч сфери і був на лінії весь час, поки Алекс оженив стиковочний вузол зі шлюзом. Диспетчер ні разу не згадав про те, що в них забагато озброєннь як для транспорту і замало ємностей для зріджених газів. Закінчивши стикування, він побажав гарного дня.
Голден одягнув скафандр і прогулявся у вантажний трюм. Потім, тримаючи в руках чималий дафл, зустрівся з рештою команди прямо перед люком зовнішнього шлюзу.
– Одягніть скафандри, відтепер це стандартна процедура для команди на випадок, якщо ми прибуваємо у нове місце. І візьміть ось це, – мовив він, дістаючи пістолі й обойми з торби. – Покладіть у кишеню чи в сумку, якщо так більше подобається, але свій я носитиму відкрито.
Наомі здивовано поглянула на нього:
– Виглядає дещо... конфронтаційно, чи не так?
– Я втомився отримувати копняки, – відповів капітан. – «Росі» – це непоганий крок до незалежності, і хочу взяти з собою його шматочок. Невеликий. Назвіть це оберегом.
– Офігєнчик, – лише й зреагував Амос, чіпляючи пістоль до стегна.
Алекс засунув ствол в кишеню льотного костюму. Наомі відвернула носа, відмахнувшись від останнього пістоля. Голден поклав його назад у дафл, очолив команду до люка і провів шлюзування.
Старший темношкірий чоловік міцної статури чекав на них з іншого боку. Коли втікачі наблизилися, він посміхнувся.
– Ласкаво просимо на станцію Тихо, – припросив різник станції Андерсон, – звіть мене Фредом.
РОЗДІЛ 18. Міллер
Загибель «Доннаджера» справила на Церері ефект вибуху. Стрічки новин були засмічені відео битви, отриманими за допомогою потужних телескопів, і більшість з тих відео (якщо не всі) були підробленими. Базіки з Поясу мали успіх на спекуляціях щодо секретного флоту АЗП. Шестеро суден, що вклали в копи марсіянський флагман, називали героями і мучениками. Слогани на кшталт «Ми зробили це раз і ми можемо повторити» та «шваркнемо каменюкою» почали з'являтися навіть у безпечних раніше колах.