Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
– Наомі яку каюту обрала? – уточнив капітан у хлопців.
Амос знизав плечима:
– Вона все ще возиться з чимось у ходовій.
Голден вирішив поки що не спати і піднявся трап-ліфтом (у нас є трап-ліфт!) нагору, в ходову рубку. Наомі сиділа на палубі біля відкритої панелі в переборці, розклавши навколо себе у певному порядку сотню деталей та дротів і вдивлялася у щось всередині панелі.
– Агов, Наомі, тобі справді варто поспати. Над чим працюєш?
– Транспондер, – махнула вона рукою на розібрану переборку. Голден підійшов ближче і сів на палубу поряд:
– Кажи, чим допомогти.
Старпом у відповідь протягнула йому свій ручний термінал, де була відкрита інструкція від Фреда, як змінити транспондерний сигнал.
– Він готовий до зміни. Консоль приєднана до дата-порту транспондера так, як він описав. Софт налаштовано для обходу, як в інструкції. Новий код транспондера і дані корабельного реєстру готові для уведення. Я зміню ім'я. Це Фред таке обрав?
– Ні, я щойно.
– Гм. Ну, тоді все добре. Але... – її голос затих і вона знову махнула у бік блоку.
– Так у чому справа? – запитав Голден.
– Джиме, ця штука виготовлена не для того, аби з нею гралися. У цивільному флоті вона розплавить себе до грудки кремнію, якщо розуміє, що в ній порпаються. Хтозна, на що здатна військова версія захисту від дурня? Відімкне магнітні поля реактора і перетворить нас на наднову? – жінка повернулася і поглянула на нього: – Я все приготувала і готова до операції, але тепер я не впевнена, чи повинні ми натиснути кнопку. Ми не знаємо наслідків.
Голден піднявся з полу і підійшов до консолі комп’ютера. Програма, яку Наомі назвала «Тrans01», чекала на запуск. Він коливався хвилину, а потім натис кнопку. Корабель відмовився випаровуватися.
– Ну, значить, Фреду ми потрібні живими.
Наомі осіла на палубу з гучним та довгим видихом.
– Тепер ти розумієш, чому я ніколи не піду у командування.
– Не любиш робити важливий вибір по недостатнім даним?
– Більше з тим: я не самозгубно безвідповідальна, – сказала Наомі і почала збирати назад блок транспондера.
Голден натиснув кнопку системи гучного зв’язку на стіні:
– Отже, командо, ласкаво просимо на борт газового танкера «Росінант».
– Що взагалі це ім’я означає? – запитала старпом, коли той відпустив кнопку гучномовлення.
– Воно означає, що ми йдемо на пошуки вітряків, – відповів Голден через плече, прямуючи до ліфту.
* * *
Виробничо-інженерний концерн «Тихо» був однією з перших великих корпорацій, які перемістилися до Поясу. На зорі експансії інженери «Тихо» і флотилія суден захопили невелику комету і припаркували її на стабільній орбіті як пункт дозаправки водою. Це сталося десятки років перед тим, як кораблі типу «Кентербері» почали доставляти лід з майже невичерпних кілець Сатурна. Це був найбільш комплексний і складний подвиг у царині інженерних проектів великих масштабів, яке здійснило людство, аж поки воно не зробило наступний крок.
На біс «Тихо» вбудував масивні двигуни в скелі Церери та Ероса, навчаючи наступний десяток років ці астероїди обертатися.
Вони мали стати ланками мережі високоатмосферних міст над Венерою, але згодом проект заплутався в лабіринті правничих вузлів, судові процеси по яким тягнуться вже вісім десятків років. Також мали місце обговорення космічних ліфтів на Марсі і Землі, проте ні до чого певного не дійшли. Якщо у вас є інженерна задача, яку неможливо виконати, проте ви можете її собі дозволити – винайміть «Тихо».
Станція Тихо, штаб-квартира компанії в Поясі, була реалізована як масивне кільце, побудоване навколо сфери півкілометра у попереку. Всередині розташовувалися шістдесят п’ять мільйонів кубометрів виробничих і комірних приміщень. Два кільця, що оберталися назустріч одне одному пертинаючи сферу, містили досить простору для комфортного проживання п’ятнадцяти тисяч робітників і їхніх родин. На вершині виробничої сфери було розміщено шість величезних будівельних маніпуляторів, які виглядали так, наче могли розірвати навпіл великий важкий фрейтер. Нижня частина мала виріст у форми бульби півсотні метрів завширшки, де містився термоядерний реактор і система двигунів класу лінкора, що робило станцію найбільшою мобільною платформою у Сонячній системі.