МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

А тим часом Сергій на прізвисько Водолаз теж вибудовував план своїх подальших дій. Полонянка йому подобалася. Власне, до жінок цей спортивної статури хлопець, якому насправді нещодавно виповнилося аж двадцять п`ять, особливої уваги ніколи не звертав. Звиклий за кілька років напівлегального життя до послуг повій, він вирішив для себе поки що цим досвідом і обмежитися. В нього була справа, за яку хазяїн цінував його, не дав пропасти після інституту з нікому не потрібним дипломом хіміка, і аби ж то в самому дипломі справа була... Наркоту вони з трьома друзями виробляли в кустарних умовах общаги, зате собівартість її виявилася дешевшою, а сам Водолаз взагалі вважав себе ідейним борцем за витіснення з студмістечкового драг-ринку негритосів та азіатів. Ті виявилися спритніші - банально здали молодих та ранніх через стукача ментам, і якби хазяїн не втрутився, хто знає, чи отримав би Серьога взагалі свій диплом. Невідомо як несподіваний благодійник крутнувся, але провину ідейного натхненника приятелі взяли на себе, Водолаза не протримали й трьох діб, потім була розмова з майбутнім хазяїном, і ось Водолаз переїхав сюди. До міста виходив не часто, згаданих уже дівок привозили сюди пачками мало не щотижня, та й не знав Сергій, яким дідьком займатиметься в місті. Тут теж спочатку роботою не завалювали, лише останніх півтора року хазяїнові заманулося пустити дурь у більш широкий роздріб, ніж мав до того. Власне, банальну ширку Водолаз донедавна не робив, хазяїн потребував різних специфічних пігулок, з допомогою яких людина, скажімо, втрачає на деякий час пам`ять, контроль над собою, просто починає верзти казна що. Через цю невеличку кімнату багато народу проходило, катівні тут ніколи не було, коли й стояв синець в когось під оком, так це раніше заробив, у процесі. Розмовляли тут з бранцями за допомогою простих на перший погляд укольчиків. Одні розв`язували язика, інші виключали пам`ять. Скажімо, сиділа людина в десь у кафе, підсіла до неї інша, знайома чи ні - не має особливого значення. Потім раптово - клац, вимкнено. Оклигує людина у підворітні неподалік від того таки чи просто десь поруч на лавочці, на землі, навіть у метро чи тролейбусі. Один раз було: посадили бідолаху в таксі, біля самого дому той до тями прийшов, потрусив головою, розплатився, подзвонив у двері - а там крики, зойки, міліція: четвертий день шукають, уже фото збиралися розклеїти "Допоможіть знайти людину". Головне - нічого ніхто не пригадує, де був, що бачив, з ким і на які теми говорив. Отакі забавки хазяїн надто полюбляв, на них Водолаз спеціалізувався.