Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Євреї не дотримувалися вказівки П’ятикнижжя страчувати гомосексуальних чоловіків. Навіть незважаючи на думку Маймоніда, який уважав, що таке покарання цілком справедливе104, воно набуло достатньо малої підтримки, у всякому разі, євреї не поспішали його втілювати. Рабиністичний іудаїзм здебільшого мало звертав уваги на гомосексуальність, так само як це було за часів Старого Завіту105. Йосеф бен Ефраїм Каро, палестинський рабин, у XVI столітті взагалі не торкався теми одностатевого сексу, хоч і вказував на те, що євреї нібито не схильні до гомосексуальності, тому чоловікам дозволялося проводити час наодинці. Однак такі зустрічі все ж таки були не рекомендовані, і, звичайно, чоловіки не мали права розділяти ложе один з одним106. Інші християнські мислителі вважали, що ці застереження дійсні тільки для євреїв, які проживають у мусульманських країнах, оскільки секс між чоловіками був радше поширений серед мусульманських, ніж християнських чоловіків107. Чоловіки-євреї в мусульманській Іспанії старанно наслідували любовній поезії про кохання мусульманських чоловіків до молодих хлопчиків. Хоч єврейські любовні поезії рідко були настільки еротичними, як мусульманські, не можна ігнорувати той факт, що єврейські чоловіки сподівалися на значно більше, ніж просто поцілунки й обійми, про які вони писали108. Не всі грамотні євреї хотіли бути викритими. Враховуючи те, що П’ятикнижжя забороняє анальний секс між чоловіками, рабиністична влада обговорила точний рівень проникнення, який уважався б анальним сексом. Одні називали анальним сексом тільки повне проникнення пеніса, інші «навіть трохи» теж кваліфікували як анальний секс109.

Рабиністичний іудаїзм приділяє чоловічій гомосексуальності менше уваги, ніж П’ятикнижжя, секс між жінками відверто засуджується, чого немає в Єврейській Біблії110. Маймонід, наприклад, пов’язував лесбійський секс із сексуальною практикою єгиптян, а П’ятикнижжя забороняло робити те, що роб­лять єгиптяни. Отже, лесбійський секс також заслуговує на смертну кару, але Маймонід уважав, що шмагання є достатнім покаранням для жінок, які практикують такий секс111. Інші єврейські авторитети дотримувалися думки, що лесбійський секс взагалі не є сексом112. У всякому разі, очікувалося, що жінки, які мали лесбійський секс, візьмуть шлюб із чоловіками. За доби Середньовіччя чоловікам надавалося право карати своїх дружин, якщо ті були спіймані на лесбійському сексі113. Той факт, що тільки чоловіки, а не суспільство мали право карати жінок, демонструє, що лесбійський секс був цілком приватною справою, а не серйозним гріхом. Наприклад, якщо чоловік підтримував зв’язок його жінки з її подругами, тоді все було гаразд.