12 польських есеїв
- Автор: Милош Чеслав, Ват Александер
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Год: Критика
- ISBN: 966-7679-19-5
- Переводчик: Роксана Харчук
- Жанр: Критика
Электронная книга - «12 польських есеїв». Краткое содержание книги:
Ідеальною для новомови є ситуація, коли можна створити заперечну формулу, що безпосередньо відхиляє вороже гасло. Проте це неможливо у випадку таких формул, як «соціалізм із людським обличчям» чи «права людини». Відповіддю на такі гасла не може бути пряме заперечення. Місце гасла не може посісти контргасло, тому його заступає розлоге пояснення. Хоч з’являються й спроби контргасел. Не за принципом протиставлення, а радше за принципом перифрази, що змінює сенс оригіналу через поширення або обмеження. Так, відповіддю на гасло Картера «права людини» стало контргасло «право людини жити у мирі».
Окремо слід розглянути особливий випадок у ставленні до мови противника – використання цитат. Принцип такий: мова наведеного тексту не має права порушити чинних правил новомови. Вона має бути або виразно відокремлена та прокоментована, або зведена до характерних для неї властивостей. Як у першому, так і в другому випадку не спрацьовує право захисту цитат, вони позбавлені своєї самостійності навіть тоді, коли є об’єктом полеміки. Деколи це стосується поодиноких слів та формул. Коли в газеті «Жицє Варшави» 1969 року в цитаті з якоїсь західної газети з’явилася формула «шестиденна війна», редакція додала у дужках свій коментар: «так буржуазна преса називає ізраїльську агресію у червні 1967 р.» Ця метамовна вставка впроваджена не для пояснення, про що йдеться в наведеній формулі; навіть той, хто раніше її знав, міг легко збагнути з контексту, якої події вона стосується. Коментар тут потрібен, щоб звести цитату до прийнятих норм, знешкодити «ворожу» мову, обеззброїти супротивника. Позбавлені пізнавальної вартості, ці коментарі є заходом, націленим на протидію розповсюдженню незатверджених формул, здатних призвести до дезінтеграції новомови.
У випадку з коментарем цитата все ж зберігає свою окремішність. Інший процес відбувається, коли в межі самої цитати впроваджуються елементи новомови. І то не лише тоді, коли вводиться поширене в таких випадках «буцімто» («начебто», чи «так званий»). Ось речення з радіоновин, де процес маніпулювання цитатами зайшов досить далеко: «Президент Джонсон оголосив, що зустрінеться з маріонетковим президентом Південного В’єтнаму, Тью». Цей фрагмент лише зовні має вигляд цитати. Насправді конструкція в позірно непрямій мові заповнена новомовою, яку неможливо почути з уст даного політика. Тью в новомові – завжди маріонетковий президент, навіть коли про нього говорить хтось, хто ніколи б його так не назвав.
Обговорені дотепер властивості мови, зі ставленням до мовлення противника включно, й насамперед – до цитат, дають змогу, гадаю, шляхом узагальнення сформулювати певні її риси. Новомова прагне унеможливити вживання іншої мови, запобігти вільному добору мовних засобів. Це проявляється вже на рівні лексики. В новомові немає місця для синонімів. З кожним об’єктом чи ситуацією має бути пов’язана лише одна формула. Зрозуміло, що тут не йдеться про чіткість формулювання, лише про уникнення непорозуміння чи двозначності у сфері оцінювання. Синоніми могли б викликати замішання. Слово «зв’язки», наприклад, має багато синонімів: контакти, стосунки, відносини, взаємини, а проте жоден з них не можна підставити у формулу з негативним забарвленням «мати зв’язки з …».
Іноді певна формула впроваджується штучно не як синонімом того чи того вислову, а як його замінник (щоб виключити небажані конотації): формула «талони на товари» (впроваджені у 1976 році) означає те саме, що й «картки», проте саме це слово вона покликана витіснити. Коли про робітничий бунту Ґданську та Щецині 1970 року говорили як про «сутички» (або, рідше, «події»), то робилося це для того лише, щоб не допустити інших означень, таких як повстання, заколот, рух тощо. У цьому випадку евфемізм визнали обов’язковим.