Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю

Після того як я залишила свою адресу на студентському сервісі Університету Тафтса, мені почали приходити подібні імейли від молодих чоловіків випускних курсів, що роздумували над тим, як їм поєднати роботу з сім’єю — те, про що зазвичай думають молоді жінки. Серед них був батько, який уже 20 років одружений з коханою жінкою, вони мають двоє дітей. Коли у його дружини з’явилась чудова професійна нагода і її кар’єра пішла вгору, він переїхав до неї, але його кар’єра в результаті постраждала. Конфлікт призвів до розлучення. Він чесно визнав: «образа на дружину{235} сягала глибше, ніж заздрість, незважаючи на те, що я усвідомлював, що прийняв правильне прагматичне рішення. Радше, мене охоплювало глибоке відчуття неспроможності бути справжнім батьком».

У той час, коли Джим розмірковував над «первісним покликом», мій тафтський читач вважав, що наші прабатьки-мавпи еволюціонували до моногамних стосунків, де мати та дитина вразливі протягом довгого часу, що веде до «дуже суворого відбору чоловіків на роль захисників і годувальників потомства. Я переконаний, що це один з основних компонентів, чому чоловіки люблять. Якщо чоловік не може захистити чи забезпечити, швидше за все він не зможе любити».

Насправді, антропологи як Сара Блефер Харді зазначають, що в первинних людських угрупуваннях{236} і чоловіки, і жінки доглядали за потомством спільно. У книжці «Світанок сексу»{237}, психолог та психіатр провели глибоке еволюційне, антропологічне та соціологічне дослідження та з’ясували, що мисливці-збирачі жили в цілком елітарних групах, де була організована опіка над дітьми, поділена їжа та секс був не моногамним, не тому, що вони утопічні романтики, а тому, що «це працює на практичному рівні».