Українська народна сатира і гумор
- Автор:
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Книжково-журнальне видавництво
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Українська народна сатира і гумор». Краткое содержание книги:
— А, дурний, дурний. Хіба то м'ясо? То ж свита. Ти б приніс та повісив її на жердочці!
— Хіба ж я знав!
Другого дня вранці вона знов пішла в поле, а його послала до своїх чого-небудь попросити. Він прийшов та й каже:
— Здорові були! Прислала Хвеська, щоб чого-небудь дали!
От вони дали йому корову. Привів він її додому і давай вішати на жердку. Корова брикнула, зірвала жердку і втекла. Прийшла сестра і питає:
— Чого ж тобі дали?
— Та дали щось таке рогате та хвостате!
— Чи не корову, бува?
— Та еге ж!
— Де ж ти її дів?
— Та я став вішати її на жердку, а вона брикається, порвала мотузку та й утекла.
— О дураче, дураче, ти б привів її та поставив у хлів та дав пашні, а я б прийшла та й подоїла.
— Ну, хіба я знав?
Уранці знов послала його до своїх просити чого-небудь. Він прийшов та й говорить:
— Здорові були! Прислала Хвеська, щоб чого-небудь дали!
Ті думали, думали, чого б дати, та й послали дівку поробити їм дещо в господарстві. От Іван привів її додому, запер у хлів, підложив їй сінця та й велить їсти, бо Хвеська прийде подоїть.
От приходить Хвеська, а він і репетує:
- Хвесько, Хвесько, іди доїти корову!
Та вхопила дійницю та бігом у хлів, зирк — аж там стоїть дівка. Вона привела її до хати, нагодувала, напоїла й відпустила додому. От прийшла неділя, і Хвеська збирається до своїх. Бере з собою і брата і каже йому:
— Гляди ж, як сядемо за стіл їсти, то ти потроху їж, а то скажуть: «прожора».
Прийшли... Посідали за стіл. Дурень усе трохи їсть: його припрошують, а він не хоче. Вернулись додому. Він і каже сестрі:
— Хвесько, я їсти хочу!
— Та хіба там не наївся?
— Та ти ж казала, їж потроху, а я все і їв потрошечку.
— Ну, візьми ж там у печі вареники.
Але дурень не попав вареники та намацав кішку з кошенятами та й поїв їх. Вранці Хвеська дивиться: цілісінькі вареники, а кішки з кошенятами нема!
РОЗУМНИЙ І ДОЛОТОМ РИБУ ЛОВИТЬ
Приходить бурсак на берег річки, бачить — дядько на гачок рибу ловить і вже має ціле відро окунів. А в бурсака в руках тільки дрючок і долото. Він прив'язав долото до дрючка, став поруч дядька і ловить також рибу. Відвернувся кудись дядько, а він рибу забрав і пішов додому. По дорозі його питають:
— Рибу ловили?
— Егеж.
— І піймали?
— Аякже!
— А чим ловили?
— Долотом!
— Що то, як розумне, — і долотом рибу ловить.
ДУРНЯ ВСЮДИ Б'ЮТЬ
Було собі три брати: два розумних, а третій дурень. От поїхали вони в поле орати, та забули ковганку взяти. Посилають вони дурня по ковганку. А щоб він не забувся, як її звать, наказали, щоб він, ідучи дорогою, усе б казав: «ковганка, ковганка, ковганка».
Іде дурень дорогою і все товче одне: «ковганка, ковганка, ковганка». Коли він спіткнувся, упав і забув, як то зветься, за чим його послали. Думав, думав та й надумався. Іде та все:
— Поганка, поганка, поганка.
Доходить до церкви, аж із церкви ідуть молоді; а він все:
— Поганка, поганка, поганка.
Тут його в шию, в шию.
— Ти б краще, сякий-такий, став та й сказав: «Дай, боже, щоб і на той рік дочекати гулять таке весілля».
Він добре запам'ятав це. Іде, аж мертвого несуть до ями. Дурень став та й каже:
— Дай, боже, вам і на той рік гулять це весілля!
Тут знов натовкли його, бідного, в шию.
— Ти б краще, сякий-такий, став, перехрестився, та й сказав: «Царство небесне, вічний покой».
Дурень запам'ятав це. Іде він та йде, коли чоловік з двора здохлу кобилу тягне. Дурень став, перехрестився:
— Царство небесне, вічний покой...
Тут чоловік давай його бити:
— Ти б краще, сякий-такий, взяв би за хвіст і допоміг би мені витягти з двору.
Дурень запам'ятав це. Іде та й іде, коли чоловік кабана смалить. Дурень кабана за хвіст та й давай його тягати. Чоловік за це давай його бити в шию.
— Ти б краще сказав: «Дай, боже, щоб ти цим добром нагодував жінку й діточок».
Дурень запам'ятав це. Іде та й іде. Коли бачить чоловік до вітру ходить. Дурень підійшов близенько та й каже:
— Дай, боже, щоб ти цим добром нагодував і жіночку свою і діточок своїх.
Чоловік той скоріше штани на себе, давай бити дурня:
— Ти б краще сказав: «А киш!»
Іде дурень та й іде, коли бачить стрільці стріляють качок. Дурень як крикне:
— А киш!
Усі качки як не були на воді. Стрільці давай бити дурня.
— Ти б краще і собі палицю взяв, то, може, і ти чи не вбив би якої качки.
Дурень узяв палицю і пішов собі. Іде та й іде. Дивиться, коли одна баба другій у голові шукає. Дурень тоді давай лупити палицею бабу. А баби його в шию.