Українська народна сатира і гумор

Дивиться мама, що нема дочки. Пішла за нею. А дочка як їй розказала, то і мати сіла, задумалася.

Батько дивиться, що в печі горить, а їх обох нема, пішов до криниці за ними. Прийшов і застав, що вони сидять. Розказали вони йому, і той задумався. Нарешті приходить син. Ті і йому розказали. А той і каже:

— Ото дурні. Та він так сказав, а сам поїхав собі.

— Ну, — каже, — як я найду дурніших від вас, то вернуся додому, а як не знайду, то не вернуся.

Пішов син у світ і побачив у одному селі, що чоловік тягне корову на церкву. Той і питає його:

— Що ти, чоловіче, робиш?

— Та що ж. Батько мій вмер та казав корову дати на церкву. Та я і хочу тепер витягнути.

— А бодай тебе... Та ти візьми продай корову, а гроші в церкву віддай.

— Добре. Дай тобі, боже, здоров'я, що порадив, сиди ж з нами та будеш нас радити.

— О, ні! Я маю далі йти.

Пішов. Здибав чоловіка, що запріг жінку у віз і так її б є, щоб витягла віз, зроблений у хаті.

— Що ти робиш, чоловіче?

— Та от зробив віз та не можу його витягнути з хати.

— Чекай, я тобі пораджу!

Взяв, розібрав віз, витяг і надворі склав.

— От, маєш!

Ті просять його лишитись у них та научити, що робити. Він каже:

— Не можу, піду далі!

Іде, іде, надибує жінку, що винесла квочку надвір і так її б'є за те, що курчатам не дає цицьки.

— Що ти робиш?

— Та ось бачиш, курка не хоче дати цицьки курчатам, От я її і б'ю.

— Яка ж ти дурна! Візьми пшона, дай їм, та вони самі будуть їсти.

Бачить він, що дурних всюди багато на світі, вернувся додому і господарював собі щасливо.