Українська народна сатира і гумор
- Автор:
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Книжково-журнальне видавництво
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Українська народна сатира і гумор». Краткое содержание книги:
— Хвесько, жінко моя люба! — каже Петро, — не я тебе підвів, ти сама себе підвела! От не ляпай ніколи подурному язиком, то й нічого не буде. А тепер не сердься та давай помиримося.
Ото й помирились, живуть та потрошку ті гроші тратять. А Хвеська бачить, що лихо багато балакати, та й знишкла.
ВИПРАВДАЛАСЯ
Дівчина дорікає знайомій молодиці:
— Я ж просила, щоб ви нікому не казали, що я засватана.
— Я й не казала, а тільки спитала куму, чи вона знає про це.
Як син батькові обходиться, таких і собі синів матиме.
Був собі дід, а в нього був син жонатий.
Дід був такий старий, що став уже забуватися.
От син сидить одного разу з жінкою та й почали балакати.
- Що ми будемо з батьком робити, що не вмира та й не вмира?
— Знаєш що? Візьмем лубок здоровий — у нас є, та зсадим його з печі на лубок та винесем на холод, може, простудиться та й вмре до дідька.
- От добре.
Приступили вони до діла.
А він, старесенький, вже зовсім нездужа, сидить на печі: панькайся з ним, годуй його, оббирай та прибирай. Надокучив своїм дітям.
Взяли вони лубок із липи, той, що вози вшивають, унесли його в хату.
— Що ви, тату, все сидите й сидите на печі! Так же нездорово! Прохолодились би надворі!
А надворі — мороз!
Тато одмагається, а вони не слухають: стаскали з печі, посадили на лубок, винесли старого на прохолоду...
А маленький внучок сидить у куточку та й дивиться. Винесли старого. Він плаче, проситься:
— Помилуйте, мені холодно!
Вони таки подержали його, поки вже він і слова не вимове, - труситься весь, трохи не замерз.
Тоді знов унесли в хату й знов посадили на піч.
— Тепер нагрійтесь, тату, так вам буде здоровіше!
А внук аж крекче та мостить щось собі в куточку — грається.
Узяв трісочку, взяв паличку, положив на трісочку й довго мудрував, поки таки паличку поклав так, щоб не падала. Тоді — несе.
- Що ти там робиш? — питають його батько та мати.
— Оце — лубок, а оце — дідусь!
— Нащо ж ти це робиш?
— Це як будете ви такі старі, як дідусь, то я тоді й вас ка лубок та й винесу на мороз, щоб і вам було те, що дідові.
РОЗУМНИЙ СИН
Мати-мачуха, поклавши потроху каші пасинкам, останню всю віддала синові своєму, приказуючи:
— А ти, Марочку, вишкреби хоч горщик!
Хотілось, бач, з'явити, що вона більш піклується за пасинками, ніж за сином. А Марко побачив, що каші повнісінький горщик, і каже:
— Якого ката тут вишкрібати, коли каші цілий горщик!
МАЧУХА Й ПАСИНКИ
— За віщо це нас мачуха била?
— Та, каже, за мед.
— А бачив ти, який той мед?
— Ні. Кажуть такий, як решето.
— Ні бо! Такий, як журавель.
ВІДПОВІДЬ СИНА
Хотів батько сина оженити, але цей ніяк не дасться намовити.
Закликав він уже й сусіда, та й той намовляє і розказує: що, видиш, так в світі є, що он той оженився, он той жениться, а ти чому не хочеш?
— Бачиш, твій тато чотирма роками молодший був за тебе, коли оженився, а щасливо прожив стільки років з небіжкою.
— Та, — озвався син, — чому ж тато з мамою оженилися, а мені кажуть чужу брати.
ОХ, ДУБ...
Косив батько з двома синами сіно в лузі. Наварили вони каші та й посідали їсти під дубом.
Старший брат накинувся з ложкою на кашу, бо голодний був, сьорбнув, опікся та тільки:
— Ох (глянув угору), — і дуб же!..
Батько з меншим сином глянули на нього й нічого не сказали.
Менший син сьорбнув, теж опікся та й собі:
— Ох... і високий же!..
Батько здивовано глянув на обох, але не знає, що каша гаряча, потягся з ложкою, сьорбнув, опікся та ложкою об землю:
— А щоб ви, синки, повішалися на ньому!
ПІВБІДИ
Купила жінка ковбасу, аби чоловік не знав, і половину з'їла, а половину сховала під подушки. А чоловік, як знайшов, та й другу половину з'їв. А жінка ходить, все п'є воду та й говорить:
— Якась біда, п'ється вода!
А чоловік каже:
— Дай мені води, бо і я з'їв півбіди.
А їй ані гадки, що він говорить. Аж коли дивиться, нема ковбаси. Вона й здогадалась, що не збрехав чоловік.
ПОХВАСТАВСЯ
Одружилося двоє молодих людей і умовляютиси, що будуть вірні один одному. А коли зрадить хто — то вкине пшонину в скриньку-копилку.
Пройшло багато років. Обоє вони постаріли. І вирішили перевірити, хто з них був вірнішим. Відкрили дідову копилку, а там п'ять пшонин. Відкрили бабину — там тільки три.