Хроніки Якуба Вендровича

Правохоронці не мали жодного поняття, що тут взагалі є якісь мінеральні води, але про всяк випадок кивнули головою.

-Свердловина, з якої ми завжди черпали мінеральні води, різко зменшила рівень подачі води. А без мінеральної води корови більш схильні до захворювання на сказ.

Про той факт, що корови можуть бути скаженими, всі вже дізналися з телебачення.

- А від того, що всі корови подохнуть, всі ті, хто їх зараз днями доять, почнуть страждати від нудьги і зросте рівень злочинності.

- Що зросте? - перелякано перепитався один із поліцейських.

- Нас сюди направили, щоб ми врятували містечко. Ми -кризовий штаб, скликаний професурою Гірничої академії з Кракова. Ми тут лише візьмемо необхідні проби мікрофлори води на мінералізацію і розробимо план проведення розкопок. Все для здоров'я людей, розумієте!

- Але в нас у відділку двоє арештованих, які жаліються, що не можуть заснути, - важко зітхнув один із поліцейських.

- Ну, якщо вони вже арештовані, значить винні! - викрикнув Семен, а це саме і був він тим професором. - Трохи дискомфорту їм не зашкодить. Да, врешті-решт, що важливіше -сон двох бандитів чи спокій і здоров'я всього району? Свою роботу ми зобов'язуємося закінчити протягом найближчих дванадцяти годин.

Поліцію задовільнила така відповідь.

- Дякуємо і до побачення!

- Бувайте здорові!

- Якщо вам буде потрібна гаряча вода на чай або щось собі підігріти, то просимо не соромитися і ласкаво запрошуємо в гості у відділок, - запропонував один зі співробітників поліції.

- Дякую за запрошення. З радістю зайдемо до вас, - Семен посміхнувся до своїх думок.

Тієї ночі шум від буріння посилився ще дужче. Джерело шуму, найбільш ймовірно, знаходилося під самою підлогою камери, де сиділи ув'язнені. Звук буріння наближався і віддалявся, ну майже так само, як у стоматолога на прийомі.

- Я більше не можу того терпіти! - завив у якийсь момент Томаш.

- І я також! - підтримав його Якуб. - Потрібно з цим щось робити.

Схопивши металевий столик, Якуб почав лупасити ним об підлогу. За одинадцятим ударом йому несподівано для самого себе вдалося вибити діру, яка вела кудись вниз.

- Що це таке? - здивувався екзорцист.

Томаш нахилився, щоб глянути, що там всередині.

- Якась шахта, - сказав. - Бачу двох шахтарів.

- Ходімо, повибиваємо їм зуби!

- Пішли, а що нам втрачати... в тюрму і так нас вже не посадять, ми вже й так за ґратами...

Зіскочили вниз.

- Якась тісна та шахта.

- Ой, щось це на шахту не схоже.

- То що це в біса таке?

- Підкоп!

- Так чого ми тоді чекаємо?!

Обидва кинулися втікати в напрямку, протилежному до того, в якому шахтарі-самозванці довбали прохід. Один із гірників виключив своє свердло і помітив постаті двох втікачів.

- Тихо, Юзьва, бачу людей в нашому підкопі!

- Холера, то точно «швстьорки» - занервував Паченко.

- Та подиви, це ж наші дружбани!