Крутая плюс, або Терористка-2
- Автор: Меднікова Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-169-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:
Такий концепт.
Кулик слухала Стаса без відрази, в ній бриніло й співало нове життя.
— Тетяно Іванівно, а чому все це, — Стас окреслив рукою обличчя, голову, постать, — раніше не носили?
Кулик засміялася. Стас утер чоло долонею.
— Я от що подумав. Навіщо нам знову мінятися квартирами? Виходьте за мене заміж, мою готельку продамо, я покину прокуратуру, і відкриємо приватне розшукове аґентство. Сімей ний підряд. Назвемося «Пара цвай».
— Господи, яким мотлохом напхата твоя голова, Стасе.
Колишню Стасову, тимчасово свою готельку Кулик продавати не схотіла. Якось надвечір гарненько вбрала Ігорка, викликала Вітю на джипі і пришуміла на оболонську околицю, до кварталу для нестатечних.
— Ви до кого? — войовничо зустріла її на порозі Раїса в улюблених допотопних бігудях під газовою косиночкою.
— Раїсо, не впізнаєш?
За Райкою тьмянів довжелезний коридор зі скоцюрбленим де не де лінолеумом і старенькими килимками перед дверима кожної з двадцяти квартир-кліток. За Тетяною, через коридорний балкон лоджію, вигравав сонячний день.
Два світи, дві долі. Стамбул — місто контрастів.
— За твою квартиру плачу справно, не думай, не проїдаю твої гроші. Ось квитанції. За останній місяць не платила, не бійся, ось дадуть получку в жеку… — звітувала Раїса.
Жінки сиділи на Райчиній кухні за пательнею зі смаженою картоплею з убитим туди для поживності яєчком. Ігорок повзав під ногами, катав підлогою порожні пляшки.
— Слухай, Раїсо, ще не передумала написати «Гострий хандроз»?
— А-а, у мене тепер гострий геморой, де дістати грошей… Я тут одного для жизні прийняла. Казав, слюсар-сантехнік. Думаю, перша кляса, срати всім нада, хоч і буржуям. А він тому й «сан», що сандалить по-чорному. Викрутки не тримає. Тра’ гнати… Обіцяє зав’язати. Зав’яже хрін на вузлик.
Ти лучче про себе. Видать, шпигунські справи залагодились, виглядаєш, як Наталія Орейра. А пацана такого гарного, тьху, тьху, тьху, досі де ховала? Йди до тьоті, козаче, як тебе звати?
Скільки тобі рочків, баран-баран-буць! Ігорок сміявся, чукикаючись на Райчиній нозі.
— Не знаю, з чого почати, — зітхнула Кулик.
— З початку.
— Ось — ключі, ось документи. Віднині моя кімната — твоя. Я тобі її дарую. Пустиш квартирантів, позбудешся кількох робіт і — пиши.
Напишеш роман, я прилаштую до друку. Тямущі люди кажуть, що життєвий прошарок дрібних торгівців, човників — ще не знайшов свого письменника.
У Раїски одпала щелепа.
Маріванинні індикатори запеленґували: життя довкола неї і Травки змінилося. Посилила пильність, заборонила Травці на балкон потикатись. Та хіба їй заборониш. Приїжджає вчора Шерифом з прогулянки — балкон навстіж. Травка випрані ганчірки вивішує. Сама мокра, у незмитому милі, очі сяють — помічниця. Як висвариш. Загнала до кімнати, просканувала вулицю попід вікнами. Біля сміттєзбірників бовваніє постать. Бомж? Схоже — нова двірничка. Альбіна Лопата. Неприємна жіночка. Завзята двірничка, здається, й живе на вулиці: чистить, шкребе, замітає, не присяде. І щодня виникає Маріванні на шляху. Завжди посміхається, прочиняє двері перед візком, підлещується до Шерифа шматками задорогої, як на пролетарку, ковбаси. Вивчає маршрути й хронометрує? Хтозна.
Альбіна демонструвала дива роботящості, привітності. Потроху розтала крига недовіри до чужачки, правдиву трудящу женщину прийняли до політбюра завсідниці дворових посиденьок.
Зворушлива, в серіальному дусі, історія життя бідної сироти, яка самотужки вигрібала проти життєвої течії, проорала потрібну борозну в душах правдивих трударок жіночок.
Настав день, коли й Маріванна зупинила запряженого Шерифа. Погомоніти з Альбіною. Та зраділа, як виграшеві в лотерею. Слово до слова, Маріванна пристала навіть на запобігливу пропозицію двірнички купувати їй продукти та заносити додому, за символічну платню. Це ж треба, скільки ви кефіру купуєте, хіба собачка ваший теж його полюбляє? Гав, — солідно підтвердив Шериф при слові «кефір».