Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Першим Командиром УПА (Північ) стає "з уряду" Провідник О-УН на Північно-Західніх Українських Землях Охрім (полк. Роман Клячківський) приймаючи псевдо як Командир УПА (Північ) - Клим Савур. На цьому пості він був затверджений Головним Командуванням УПА і залишився на цьому аж до своєї геройської смерти 12 лютого 1945 р.
Весною 1943 р. в ряди УПА вступає колишній полковник УНР, один із командирів Зимового Походу, Леонід Ступницький і йому передає полк. Шелест пост Шефа Штабу УПА (Північ). На цьому пості працює Л. Ступницький, піднесений опісля постановою УГВР до ступеня генерала, як ген. Гончаренко невтомно аж до своєї геройської смерти 30. липня 1944 р. Полк Шелест повернувся до праці в ГВШ, що його тоді знов обняв (в той час в ранзі майора) Тарас Чупринка (Роман Шухевич).
В зв'язку з охопленням дією УПА всього терену Волині й Полісся, приходить рішенням Головного Командування УПА організаційне оформлення Воєнних Округ. ПЗУЗ поділено на три подані вище ВО, в яких пости командирів обняли: ВО "Турів" - к-р Рудий, ВО "Заграва" - к-р Пташка (Сильвестер Затовканюк), ВО "Волинь-Південь" - к-р Береза.
В серпні 1943 р. разом з "Поліською Січчю" Т. Бульби переходить до УПА трьох кол. полковників УПА: полк. Кульжинський, полк. Литвиненко і полк. Н., які входять до Волинського КВШ як Штабу УПА-Північ, переймаючи одночасно: полк. Кульжинський - організування і вишкіл кавалерії, а полк. Литвиненко - організування та вишкіл артилерії. Членом Штабу УПА-Північ стає теж майор Поль-Польовий, (член групи полк. А. Мельника), який в тому ж часі включається в УПА з усім своїм відділом. Майор Польовий переймає ведення старшинських шкіл УПА.
В вересні 1943 р. ВО "Турів" і ВО "Заграва" було злучено в одну оперативну групу "Лісова Пісня". Її командиром став сотн. Дубовий, заступником по справам адміністративним к-р Юрко, заступником по справам військовим к-р Штаєр (Дмитро Корінець). Та в лютому 1944 р. коли Командир ВО "Заграви" Пташка впав в бою, привернено розділ обох ВО; сотн. Дубовий задержав командування ВО "Заграва".
В час переходу фронтів стан УПА-Північ [Стан тут, як і дальше, реконструуємо на підставі різних звітів і матеріялів, а тому й можливі неточності. - П.М.] був такий:
Командир УПА-Північ: полк. Клим Савур (Роман Клячківський), заст. к-ра: полк. Карпович-Крем'янецький (Михайло Медвідь), Шеф Штабу: ген. Гончаренко (Леонід Ступницький).
ВО "Турів":
Командир - майор Рудий; заст. к-ра: Вовчак; шеф штабу: майор Богун.
1. Загін ім. Богуна, командир - полк. Остріжський. // Курені: Щуки, Назара-Криги, Ярока, Ливара.
2. Загін "Помста Полісся", командир - Верховинець. // Курені: Голобенка, Яреми, Юрка.
3. Загін ім. Наливайка, командир - Н. // Курені: "Орли" (к-р Код), Мухи, Громи, Кубіка.
Крім цього, три курені окремих доручень: Базаренка, Берези, Сокола.
ВО "Заграва":
Командир Пташка (Сильвестер Затовканюк), загинув 25. лютого 1944 р., по його смерти,
Командир ВО - майор Дубовий, заст. к-ра - сотн. Івахів, шеф штабу - майор Макаренко.
1. Загін ім. Коновальця, командир - Ярема. // Курені: Кори, Лайдаки, ім. Богуна.
2. Загін Енея, командир - Еней. // Курені: Дороша, Кватеренка-Польового, Гонти, Верещаки (окр. доручень).
3. Загін Дубового, командир - Дубовий. // Курені: Шакали, Шавули, Гострого.
4. Загін Олега, командир - Олег. // Курені: Чутки, Цигана, Евгена.
ВО "Волинь-Південь":
Командир - Береза, шеф штабу - Черник.
1. Загін Крука, командир - Крук. // Курені: Буревія, Докса, Дика, Бистрого (окремих доручень).
2. Загін Н. // Курені: Гордієнка, Меча, Дуная.
Після смерти полк. Клима Савура, Командиром УПА-Північ став полк. Капович-Крем'янецький (Михайло Медвідь), який загинув 4. червня 1945 р., а після нього майор Дубовий, якого підпис стрічаємо на "Зверненні Воюючої України" з 1949 р.
УПА-Південь
Почин до створення УПА-Південь дала Похідна Група ОУН-Південь, що в складі ок. тисячі членів вирушила в червні 1941 р. на терени південної України. Молоді революціонери - члени похідної групи зустрілися на південних просторах України з безоглядним переслідуванням зі сторони нових окупантів і - з надсподівано прихильною поставою до революційно-визвольного руху та зрозумінням справи зі сторони місцевого українського населения. В таких містах як Одеса, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріюпіль та Сталіно повстають скоро сильні центри революцїйного підпілля, зложені з місцевого українського населення і керовані переважно місцевими націоналістами-революціонерами. Одеса стає центром друкування підпільної літератури для всієї України, зокрема ж тут друкуються всі відозви й брошури на мовах і письмом східніх народів.
Колоніяльна практика німців викликала повне розчарування й обурення всього населення і серед місцевих членів і прихильників революційного підпілля зроджується думка про збройну протинімецьку партизанку. Цю думку скріплюють вістки про постання УПА на Поліссю й Волині і весною 1943 р. з ініціятиви завзятого націоналіста-революціонера, 60-літнього "Діда-Тараса", колишнього члена повстанських загонів в Холодному Ярі, організується в тому ж Холодному Ярі перший наддніпрянський курінь УПА під командуванням к-ра Кости. Скоро після цього повстає другий відділ УПА в Уманщині під командуванням к-ра Остапа, а далі курінь під командуванням к-ра Саблюка, що широко вславився своїми побідними боями з німцями та большевицькими партизанами в Уманщині, Вінничині та Кам'янець-Подільщині.
Літом 1943 р. Головне Командування УПА призначає Командиром УПА-Південь полк. Батька (Омеляна Грабця), який до часу цього іменування займав пост Командира ГВО - Головного Військового Осередка.
В час переходу фронтів стан УПА-Південь був такий: Командир УПА-Південь: полк. Батько (Омелян Грабець), Заст. Командира: Антон (загинув 24. грудня 1943 р.), Шеф Штабу: Кропива (загинув 13. червня 1944 р.).
1. ВО "Холодний Яр": Командир - Кость. Шеф Штабу - дід Тарас. // Курені: Саблюка, Довбуша.
2. ВО "Умань": Командир - Остап, Шеф Штабу - Нюра. // Курені: Довбенка, Бувалого, Андрія-Шума.
3. ВО "Вінниця": Командир - Ясень. // Курені: Сторчана, Мамая, Буревія.
Під час переходу фронтів курені ВО "Вінниця" і ВО "Умань", відступаючи на Волинь, вступили в відверті великі бої з "заградітєльними отрядами НКВД" большевицьких фронтових військ (великі бої в Гурбенських лісах) і в важких тримісячних боях понесли надзвичайно важкі втрати. Важкі втрати понесли й курені ВО "Холодний Яр" і тому після смерти командира полк. Батька (загинув 10. червня 1944 р.) групу УПА-Південь постановою Головного Командування УПА розформовано. На теренах, де діяла УПА-Південь, залишились в районах великих лісів лише невеликі відділи УПА, а решту уцілілих частин УПА-Південь включено в УПА-Північ, згл. в УПА-Захід.
УПА-Схід
Основи для повстанських відділів УПА-Схід повинні були покласти військовики - члени Середньої та Північної Похідних груп ОУН. Та члени обох цих груп лише в невеликій кількості добилися до місць свого призначення, впавши вже в перших місяцях жертвою масових арештів і розстрілів, що їх переводило гестапо. Крім цього, цей терен був весь час надто близько фронту. Тому УПА-Схід так і не вспіла набрати таких остаточних форм, як три інші групи. Окремого командування для УПА-Схід не створено. На цьому терені діяли і діють лише поодинокі повстанські частини, про які, в додатку, ми маємо сьогодні ще надто мало документального матеріялу.
Літом 1943 р. вирушив з Пустомитських лісів в рейд на північно-східні українські землі з частиною свого загону к-р Еней (УПА-Північ, ВО "Заграва"). Він дійшов через Коростень до Малинських лісів і задержався тут аж до пізньої осені, коли на візвання Командування УПА-Північ мусів повернутися на Волинь. Деякі відділи з загону Енея перейшли Дніпро й осілись у чернігівських лісах. Після повороту Енея, на просторі Коростень-Чернігів залишились частини куреня Верещаки та Евгена.