Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Літом 1949 р. відділ УПА під командуванням сотника Хмари відбув рейд на територію Румунії. Про цей рейд читаємо в бюлетені "Осередку Пропаганди й Інформації УГВР", ч. 4 за травень 1950 р.:
"В історії УПА окреме місце займають бойово-пропагандивні рейди поза кордони СССР. на території т. зв. народно-демократичних республік, народи цих, опинившись під фактичним пануванням московсько-большевицьких імперіялістів, стали природними союзниками українського народу, поневоленого большевицькою Москвою.
В 1945-47 рр. відділи УПА відбули вже декілька таких рейдів: на територію Чехословаччини, Польщі, а також в межах СССР на територію Білоруської ССР. Такі рейди затіснюють дружбу поневолених большевицькою Москвою народів, здобувають розголос та симпатії для визвольно-революційної боротьби українського народу та сприяють поширенню погляду про необхідність революційно-підпільних і повстанських метод боротьби проти большевицьких гнобителів.
Продовжуючи ці славні традиції УПА, влітку 1949 р. за наказом Головного Командира УПА генерал-хорунжого Тараса Чупринки один підвідділ УПА під командуванням сотника Хмари відбув політично-пропагандивний рейд на територію т. зв. Румунської Демократичної Республіки.
Мета рейду була така:
Якнайширше поінформувати населення Румунії про цілі і методи визвольної боротьби українського народу, краще роз'яснити гнобительський та експлуататорський характер московсько-большевицького режиму та закликати румунське й українське населення по той бік кордону до активної революційної боротьби з большевицькими імперіялістами та їхніми агентами.
Підвідділ УПА перед вимаршем в рейд був забезпечений в потрібну кількість листівок та іншої революційної літератури на українській і румунській мовах. Політичним заступником сотн. Хмари був назначений к-р Перебийніс.
17.6. 1949 р. повстанськигі відділ вирушив з місця постою в напрямі совєтсько-румунського кордону. В районі Жаб'є, за Верхом Піп Іван, підвідділ затримався, щоб перевести потрібну розвідку. Тут, на полонині, перша повстансьаа стежа зустрілася з большевицькою пограничною стежею, яку після короткого бою повстанці розбили. Від повстанських куль загинуло двох пограничників-емведистів. Повстанці здобули зброю і військове спорядження. Того ж дня в полудне на горі Радеска підвідділ перейшов кордон і опинився на території Румунії. Тут затримався на полонині Гершту, де повстанці вперше зустрілися з румунськими селянами. Селяни дуже зацікавилися повстанцями, радо їх прийняли, доставили підвідділові харчі і подали потрібну розвідку. Після цього пїдвідділ зійшов з гір і пішов рейдом головним шляхом через румунські й українські села. Підвідділ перейшов околиці міст Вішев і Сигіт та побував в окремих селах впродовж 1-2 днів. Румунська міліція боялася виходити з міст, а охорона мостів, що були на шляхах, відступала перед повстанцями без бою. Населення скрізь зустрічало підвідділ радо. Два дні повстанці квартирували біля самого міста Вішев. Вони поширили тисячі листівок до селян, робітників та інтелігенції і перевели ряд політично-роз'яснювальних розмов і декілька більших мітингів. К-р Перебийніс, що добре володіє румунською мовою, широко відповідав на всі численні запитання румунського населення. Підвідділ намагався теж установити контакт з румунським протибольшевицьким підпіллям.
Підвідділ перебував на території Румунії два тижні. Населення скрізь щиро його вітало й приймало.
Румунська влада, повідомлена про перехід підвідділу УПА большевицькою пограничною службою, кинула проти нього велику кількість війська з мінометами та гарматами. Як повідомляло повстанців населення, румунські війська нараховували кілька тисяч вояків. По містах міліція переводила суворі ревізії та перевірки. Однак повстанці, завдяки інформаціям населення, щасливо відступили в гірські лісові масиви. За ними тільки безуспішно розривалися важкі стрільна, що ними румунська артилерія наосліп обстрілювала ліси. Завдяки вмілій тактиці к-ра Хмари підвідділ перейшов щасливо назад на територію СССР, хоч кордон був сильно обсаджений стягненими з цією метою большевицькими емведівськими військами.
27. 7. 1949 р. підвідділ в цілості, без жодних втрат, вернувся на попереднє місце постою.
Так успішно закінчився ще один політично-пропагандивний рейд УПА поза кордони СССР. Рейд відбився голосним відгомоном по всій Румунії. Населення Румунії захоплювалося Українською Повстанчою Армією, її відважною визвольною боротьбою з московсько-большевицькими окупантами. Рейд УПА - розмови румунського населення з повстанцями, поширена революційна протибольшевицька література, революційні, протибольшевицькі мітінги, сама поява відділу, - скріпив спротив місцевого населення проти політики румунського агентурного уряду і заклав морально-політичні основи для спільного фронту визвольної боротьби українського і румунського народів, поневолених большевицькою Москвою".
Рейд УПА поза кордони СССР свідчить про те, що українська Повстанська Армія залишилась міцною і боєздатною й після переходу на нові форми боротьби - малими підвідділами.
12. ХОЧ ЖЕРТВИ БОЛЮЧІ, БОРОТЬБА НЕ ПРИПИНЯЄТЬСЯ
Збройно-політична боротьба Української Повстанської Армії проти московсько-большевицьких окупантів, подібно як в 1949 р., ведеться теж в трьох наступних роках, зрозуміло, що ця боротьба з кожним роком, а то й кожним днем важча. Ворог використовує свій досвід з попередніх літ та підшукує все нові способи, щоб з безоглядною жорстокістю завдавати все нові, болючі удари українському збройному підпіллю.
В останніх роках починається відчувати брак медикаментів, а далі й брак зброї та амуніції. Призбирані в час переходу фронтів запаси вичерпалися. Стверджені факти злочинного затроювання большевиками медикаментів, які, на їх думку, мають попастися до рук УПА, змушує до надзвичайної обережности при набуванні навіть найменшого медичного артикулу.
Зброю й амуніцію здобувала завжди УПА для себе на ворогові. Це не представляло особливих труднощів в часах оперування великими відділами УПА. Та з моментом переходу на оперування малими підвідділами, ця справа дуже ускладнилася.
Надзвичайно складною справою стала в останніх часах і проблема прохарчування частин УПА. Посилена акція большевиків в 1951 і 1952 рр. довела до повної колективізації сільського господарства й на західньо-українських землях. Це довело до жахливого зубожіння всього населення, в наслідок чого воно мимо найкращої волі не спроможне своїми пожертвами харчевих припасів заспокоїти потреб УПА і збройного підпілля. Майже єдиним джерелом добування харчів, в виду цього, стали державні совєтські магазини та магазини большевицьких вельмож. Тільки ж, коли в попередніх роках справа прохарчування була журбою виключно господарських референтів УПА і, ще більше, клітин підпілля, СКВ, то тепер це стало одним із головних завдань збройних відділів. Збройні акції на большевицькі магазини для придбання харчів стали враз поважною позицією в плянах боєвих дій УПА.
Зміна тактики боротьби УПА не лишилась без впливу на зміну тактики й большевиків. Замість масових облав великими силами, практикованих давніше, почало МВД-МГБ тепер стосувати т. зв. "прочісування", та "розроблювання" провідних членів УПА та збройного підпілля. "Прочісування" полягає на тому, що невеликі відділи МВД-МГБ, звичайно 1-5 сотень, окружують несподівано якийсь ліс, чи село і при помочі поліційних собак перешукують кожнй кущик, кожну хату, і кожну п'ядь землі. "Розроблюванням" керівних членів збройного підпілля, кожного зокрема, займаються вищі старшини МГБ, маючи при цьому до диспозиції цілий штаб співробітників. Завданням "розроблювача" є вивчати різними способами особу даного командира, його тотожність, його звички, минуле, родинні відносини, приватне життя, улюблені місця перебування тощо і на підставі всього того винайти спосіб, який повинен довести до його фізичного знищення, шляхом наскоку, засідки, чи будь-якого роду провокації.
Зрозуміло, отже, що серед тих неймовірно важких умовин боротьби УПА поносить майже кожного дня болючі жертви.
До болючіших жертв за останні три роки десятиріччя боротьби УПА належать: