Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Надсподівано скорий ріст УПА дуже загострив питання старшинських кадрів взагалі, вже в перших місяцях існування УПА. Зрозуміло, що за законом кожної революційної армії, старшинські пости в УПА обсаджувано не за формально-фаховими кваліфікаціями, а відповідно до виявлених прикмет характеру та здібностей. Та це не розв'язувало питання фахових кваліфікацій. Військові вишколи, організовані й переводжувані ОУН, давали загальне, елементарне військове знання, не вистарчаюче однак для вишколення фахових старшин. А кількість старшин, що прийшли з Українського Легіону, та колишніх старшин ЧА та польської армії була абсолютно не вистарчаюча. Тому вже в 1943 р. на Волині і в Карпатах організуються Старшинські Школи УПА.
Командиром першої Старшинської Школи УПА на Волині був майор Поль-Польовий, командиром старшинської школи УПА-Захід - майор Хміль. Волинська Старшинська школа УПА-Північ випустила до весни 1944 р. два старшинські та три підстаршинські турнуси, Старшинська Школа УПА-Захід - два старшинські й два підстаршинські турнуси. Разом, - враховуючи теж підстаршинські школи при різних ВО, - Старшинські Школи УПА вишколили до весни 1944 р. ок. 2.000 старшин і ок. 3.000 підстаршин.
Весною 1944 р. обидві Старшинські Школи злучено в одну Старшинську Школу УПА "Олені" в Карпатах. Командиром її став майор Польовий. Школа "Олені" перевела два старшинські курси, - перший від 1 березня до 18 липня 1944 р. і другий від 20 липня до листопада 1944 р. На обох курсах вишколювалось по ок. 500 курсантів, в тому око 225 кандидатів на старшин і 275 кандидатів на підстаршин.
Майор Поль-Польовий, Командир Старшинської Школи УПА-Північ і, опісля, об'єднаної Старшинської Школи УПА "Олені", належав, як це ми вже згадували на іншому місці, до партійно-політичного середовища полк. А Мельника. Нав'язуючи до того він, за відомом і згодо~ Головного Командування УПА, пробував притягнути до участи в Старшинській Школі УПА та в УПА взагалі, - згадане середовище. Його ініціятива зустрілась з піддержкою члена ПУН-у Ольжича-Кандиби, який прислав вкоротці до Старшинської Школи УПА кільканадцять замітніших членів групи полк. А. Мельника. На жаль, становище Ольжича-Кандиби ПУН не схвалив. Коротко після цього, Ольжича-Кандибу арештувало гештапо "за зв'язок з бандерівцями" і закатувало його в казематах концтабору Саксенгаузен.
Викладачами в Старшинській Школі УПА-Північ були: сотник Босий, майор Лісовий, майор Степовий, майор Кацо і майор Гамалія. Сотник Босий, галичанин, б. старшина українського Легіону, майор Лісовий, Степовий і Гамалія - наддніпрянці. б. старшини Червоної Армії, майор Кацо - осетинець, б. старшина ЧА. Духовником школи був о. д-р Рафаїл.
Викладачами об'єднаної Старшинської Школи УПА "Олені" були: сотник Береза, наддніпрянець, (подібно як і майор Степовий) б. викладач старшинської школи ЧА, автор знаменитого підручника основ партизанки; майор Степовий і майор Кацо, що перейшли зі Старшинської Школи УПА-Північ; пор. інж. Крутий, наддніпрянець, б. старшина технічних частин ЧА; сотник Ярема (Остап Линда), старшина Легіону; політвиховник Руслан і керівник розвідки Ждан. Ад'ютантами Командира Школи були пор. Зміюка (Вітовський) і пор. Ткачук. Лікарами школи "Олені" були - д-р Максимович і д-р Кум, по національності, - як і лікар школи УПА-Північ, - жиди. На курсах викладалось: основи партизанки, тактика, теренознавство, наука про зброю, організація військова, дисциплінарний правильник, внутрішня служба, військова господарка й рахівництво, піонірська служба, маскування, санітарна служба, танкова справа, протилітакова оборона і, крім цього, ідеологія українського визвольного руху, та основи служби безпеки. Крім теоретичних викладів відбувалися весь час практичні вправи, досить часто - в правдивих боях з дійсним ворогом.
Факт великої кількости в складі викладачів наддніпрянців, недавніх старшин Червоної Армії, не припадковий і відповідав станові всього старшинського складу УПА.
Під політичним оглядом - Українська Повстанська Армія, як це вже відмічувано, підпорядковується Українській Головній Визвольній Раді, УГВР, як підпільному урядові України. УГВРаді з цього титулу належить право признавання старшинських ступенів членам УПА, затверджування керівних старшинських постів та признавання відзначень за хоробрість командирам і бійцям УПА.
Відносно останнього, то в УПА існують такі відзначення:
1. Відмічення;
2. Похвала;
3. Бронзовий Хрест Бойової Заслуги;
4. Срібний Хрест Бойової Заслуги ІІ-ої кляси;
5. Срібний Хрест Бойової Заслуги І-ої кляси;
6. Золотий Хрест Бойової Заслуги ІІ-ої кляси;
7. Золотий Хрест Бойової Заслуги І-ої кляси.
Ці відзначення "за виявлені в боях мужність і героїзм, за видатні заслуги у керуванні боротьбою відділів УПА проти окупанта" признається тільки воякам УПА. Їх було введено наказом Головного Командування УПА 3 грудня 1943 р.
Крім цього є ще відзначення, що їх наділюється воякам УПА і цивільним особам "За видатні заслуги для національно-визвольної революційної боротьби українського народу":
1. Срібний Хрест Заслуги,
2. Золотий Хрест Заслуги,
3. Медаля "За боротьбу в особливо важких умовах", введена постановою УГВР з 6 червня 1948 р. "для відзначення особливої мужности революціонерів і повстанців та їхніх особливих заслуг для справи визволення України".
Першим старшиною УПА, відзначеним Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-ої кляси був майор Яструб (Дмитро Карпенко), наддніпрянець, кол. старшина ЧА, організатор чужонаціональних куренів УПА, командир "Сіроманців", що загинув 17. 12. 1944 при наскоці на Стрілиська Нові.
4. КОРОТКІ ДАНІ ПРО КОМАНДИРІВ УПА НА КЕРІВНИХ ПОСТАХ
1. Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка.
Правдиве прізвище ген. Тараса Чупринки - Роман Шухевич. Народився 1907 р. в містечку Краковець, Яворівського повіту, в Галичині. Середню освіту закінчив у філії Української Академічної гімназії у Львові, після чого студіює на львівській Політехніці.
В 1923 р., маючи заледве шіснадцять літ, вступає в ряди Української Військової Організації (УВО). В 1925-29 рр. організує і керує різними бойовими акціями проти польських окупантів, беручи, між іншим, особисто участь в 1926 р. у вдалому атентаті на польського куратора Собінського.
В 1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів і займає довгий час пост Бойового Референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Одночасно бере живу участь у пластовому житті, належачи до найвизначніших членів пластового куреня "Лісові Чорти" та куреня старших пластунів "Чорноморці", та з пристрастю займається всіми родами спорту, здобуваючи в Запоріжських Іграх 1923 р. два перші місця та встановляючи українські спортові рекорди в бігу з перешкодами на 400 м. і в плаванні на 100 м., а в 1933 р. перше місце в лещетарському бігу сеніорів.
Покликаний до польського війська студіював старшинській школі, з якої однак по кільканадцяти місяцях його як політично підозрілого усувають і останні місяці своєї дворічної служби він проводить звичайним гарматчиком в одному з польських військових гарнізонів на Волині. Свої військові студії доповнює Шухевич на різних військових курсах закордоном, виїжджаючи туди кількома наворотами з доручення Проводу ОУН. В 1930 р. закінчує там курс для вищих старшин.