Над Шпрее клубочаться хмари

— А ви не ставте мені образливих для честі офіцера запитань!

— Не забувайте, я начальник, а ви мій підлеглий.

— Ці взаємини легко розірвати. Вважайте, що так воно і сталося. Тим більше, що про патронесу я вам більш-менш докладно доповів. Що ж стосується падре…

— Ат… не до них тепер! — Нунке витер хусточкою спітніле обличчя і шию.

— Ми обидва схвильовані, Фред! — сказав він примирливо. — У такому стані не добираєш виразів… Може, моє запитання й справді було нетактовним. Та запитував я для проформи, щоб встановити ваше ж алібі. Адже мені доведеться складати звіт перед вищим начальством.

— Тоді даруйте і мені мою гарячність. Можете доповісти начальству: з Рима я не відлучався ні на годину.

— Така халепа звалилася на наші голови! Просто не знаю, що робити… Якщо поліція встановить особу вбитого… Цікаво, де поділися його документи? Забрали злочинці чи їх взагалі не було при ньому? — Нунке з серцем відсунув газети і взявся припалювати сигару.

— Стривайте, стривайте, ви наштовхнули мене на одну думку. Здається, вимальовується правильний хід… — Григорій теж запалив сигарету і глибоко затягнувся.

Не зводячи нетерплячого погляду з обличчя Григорія, Нунке пихнув сигарою і відразу ж поклав її в попільничку, дим тютюну здавався гірким і задушливим.

— З ким близько стикався Вайс? — вголос розмірковував Григорій. — 3 Рамоні, його секретарем… Ці для нас не являють небезпеки. З господаркою пансіонату, де він жив, і, природно, з усім обслуговуючим персоналом. Вони безумовно читали газету і бачили фото. Схожість убитого з Вайсом не може не впасти їм в очі. Про зниклого постояльця хтось може заявити в поліцію. Але коли вони знатимуть, що той живісінький, це буде для них тільки схожістю, а не тотожністю. Таким чином…

— Так, так, далі… — квапив Нунке.

— У Рамоні, певно, зберігся бланк з вашою телеграмою. На ньому значиться місце відправки, число, година. Якщо змінити в ній дальший текст і підписати ім’ям Вайса… Приміром, так: «У службових справах мусив терміново виїхати в Мадрид. Прошу синьйору — ім’ярек — всі залишені в номері речі передати синьйору — знов-таки ім’я — він же сплатить рахунок за прожиття в пансіонаті. Пробачте за зайвий клопіт. Вайс». Чого ми цим досягнемо? По-перше, в пансіонаті переконаються, що Вайс живий, по-друге, можна буде перевірити: залишив він документи в номері чи забрав з собою… Все це необхідно зробити негайно, треба якнайшвидше зв’язатися з Рамоні.

Нунке схопився з місця:

— Зараз же одягаюсь. А ви поки подзвоніть на віллу. Попередьте, що справа невідкладна.

Цього разу Нунке прибрався з блискавичною швидкістю солдата, якого збудив сигнал тривоги.

— Вітторіо на вас чекає, можете їхати.

— А ви? — переполошився Нунке.

— Я мушу виконати одне доручення Рамоні. Теж невідкладне. Перекажете йому від мого імені, що я пішов у його справі. Запевню вас, це зобов’яже його владнати з телеграмою якнайшвидше.

— Шкода! Хто ж піде до пансіонату?