Власник найкращого клубу для геїв

І всі взялись до роботи. Гога скинув гіпсокартон, Санич звів його із потрібними людьми, і вони почали ремонт. Славик, у свою чергу, зголосився зареєструвати гей-клуб як клуб молодіжних ініціатив, щоби не башляти за комерційну діяльність. Як виявилось, Славика справді знали всі, через що намагались уникнути з ним спілкування. Зранку Славик ішов у виконком, заходив до буфету, пив там чай, розмовляв із буфетницями про погоду, після чого йшов до управління культури. До управління його не пускали, Славик ображався, прибігав до клубу, сварився з робітниками, які робили ремонт, кричав, що він у шоу-бізнесі вже двадцять років, і погрожував запросити на відкриття Гребенщикова. І ось, до речі, про відкриття — минула весна, ремонт було зроблено, клуб можна було відкривати. Гога знову зібрав усіх, цього разу в своєму, щойно відремонтованому, кабінеті. Ну що, — спитався він, — у кого які ідеї по відкриттю? Значить, так, Георгію Давидовичу, — діловито почав Славик, — є ряд ідей. По-перше, фейерверк… Давай наступну ідею, — перебив його Гога. Добре, — не розгубився Славик, — пропоную японську кухню. Де ти її візьмеш? — спитався Санич. У мене є знайомі, — відповів йому Славик не без гідності. Японці? Ні, в’єтнамці. Але працюють під японців — у них контейнери на Південному, в одному вони шуби шиють, в інших у них кухня. Ще, — знову перебив його Гога. Цирковий стриптиз, — переможно видав Славик. Який? — перепитав Гога. Цирковий, — повторив Славик. — У мене є зачепки, чотири тьолки в бікіні, працюють добу через дві, частіше не можуть — підпрацьовують в палаці піонерів. Так, — зупинив його Гога, — відпадає, я ж говорив — бл..ів у мене в клубі не буде. Мало мені геїв, — заклопотано додав він і знову звернувся до Славика. — У тебе все? Славик дістав папіросу, повільно припалив її, випустив дим, важко зітхнув і почав: — Ну що ж, добре, добре, — він зробив значущу паузу, — гаразд, Георгію Давидовичу, я розумію, до чого ви ведете, гаразд, що ж, я поговорю з Борею, якщо ви наполягаєте, тільки, думаю, він не захоче безкоштовно, навіть для мене… Коротше, — відмахнувся Гога, — Саничу, будь другом, пробий яких-небудь музикантів, добре? А ти, — це вже він до Славика, — подумай, кого запрошувати будемо. Як кого? — пожвавився Славик. — Пожежників потрібно, податкову, з управління культури кого-небудь. Помоніторимо, одним словом. Ну, добре, — погодився Гога, — тільки ти вже постарайся, щоби, крім цих підарів, і пара нормальних геїв була.