Власник найкращого клубу для геїв

І тут відчиняються двері, і до кабінету входить Славик, радісно посміхаючись і махаючи, як віялом, якимись ксерокопіями. Четверо застигли на місці з занесеними кулаками. Гога повільно осів на стілець, Санич зіщулився і намацав у кишені телефон. Усі повернулись до Славика. Привіт, привіт! — загукав Славик, не помічаючи загального напруження. — Всім привіт! Він пройшов до Гоги і потис йому ватяну руку. Партнери? — радісно показав він Гозі на четвірку і, засміявшись, потис руку крайньому, тому, котрий був у синьому. Ось! — переможно крикнув він і кинув перед Гогою стос ксерокопій. Що це? — видушив із себе Гога. Дозвіл! — переможно вигукнув Славик. — «Вишивані рушнички»! «Вишивані рушнички»? — недовірливо перепитав Гога. «Вишивані рушнички»? — підійшов Санич і зазирнув у документи. «Вишивані рушнички», «Вишивані рушнички», — нажахано зашепотіли четверо, задкуючи до виходу. «Вишивані рушнички»! — переможно повторив Славик і, нахилившись до Гоги, діловито заговорив: — Значить, так, Георгію Давидовичу, з пожежниками все узгоджено, переводимо через їхній рахунок, я все прикинув, беремо готівкою і списуємо як комунальний борг, — він нервово засміявся, різко обірвав сміх і, повернувшись до четвірки, строго запитав їх: — Ви щось хотіли, товариші? Гога теж запитливо подивився на четвірку, не наважуючись поставити їм те саме питання. Брат, — заговорив нарешті другий, застібуючи на грудях блискавку синьої куртки, — так вас що, в натурі губернатор «кришує»? Да-да, — нетерпляче відповів йому Славик і знову зашепотів до Гоги: — Нестачу спишемо на дитячі хори, я пробивав через управління, вони проведуть це через квартальний звіт як цільовий одноразовий платіж дітям-сиротам. Четвірка невпевнено товклась біля дверей, не знаючи, що їм робити. Четвертий намагався віддати обріз третьому, але той відчайдушно відпихувався. Що, вже йдете? — повернувся Славик до четвірки. — Георгію Давидовичу, ми, до речі, запрошуємо товаришів на «Вишивані рушнички»? «Вишивані рушнички», «Вишивані рушнички», — застогнали четверо і стали вислизати з кабінету. Коли двері за ними зачинились, Гога глибоко видихнув. — Дай папіросу, — звернувся він до Славика. Славик витяг свої голімі і простягнув Гозі. Гога ухопив цигарку тремтячими губами, Славик запобігливо підніс сірника. Бос затягнувся і тут-таки закашлявся. А що сталось? — не зрозумів Славик. Славик, — звернувся до нього Гога, — ось ти людина з біографією, так? Ти двадцять років у шоу-бізнесі. Ти знаєш цього, як його… Грєбєнщикова, — підказав Славик. Ти організовував харківський концерт «Ю-ту», ти працював із піонерами. Скажи мені — Бог є? Є, — сказав Славик. — Безперечно, є. Але це не має жодного значення.