Гра престолів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: АСТ
- ISBN: 978-5-17-060391-6, 978-5-271-36259-0
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Гра престолів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
«А там», подумала вона, «побачимо».
Санса I
За сніданком септа Мордана повідомила Сансі, що Едард Старк відбув ще до світанку.
— За паном князем послав король. Гадаю, знову задля ловів. Казали, в цьому краю ще й досі є дикі тури.
— Ніколи не бачила тура, — відповіла Санса, згодовуючи Панночці шматочок м’яса під столом. Вовчиця взяла його з долоні в хазяйки ніжно та ввічливо, наче королева.
Септа Мордана пирхнула з незадоволення.
— Шляхетній панні не личить годувати собак зі свого столу, — повчально проказала вона, відламуючи шматочок бджолиного стільника і капаючи медом на хліб.
— Вона не собака, а лютововк, — заперечила Санса, поки Панночка облизувала їй пальці шорстким язиком. — А ще батько сказали, що ми можемо тримати їх при собі, якщо хочемо.
Та септу це не вгамувало.
— Ти гарна дівчинка, Сансо, але коли йдеться про ту істоту, то присягаюся, стаєш така ж свавільна, як твоя сестра Ар’я. — Септа спохмурніла. — До речі, де це зранку ходить Ар’я?
— Вона не голодна, — відповіла Санса, розуміючи, що її сестра напевне вже пробралася нишком до кухні кілька годин тому і видурила сніданок в якогось кухарчука.
— Нагадай їй, будь ласкава, хай сьогодні вдягнеться якнайкраще, хоча б у сірий оксамит. Нас усіх запрошено їхати з королевою та принцесою Мирцелою у королівському каравані. Мусимо виглядати належним чином.
Про себе Санса вже подбала: до блиску розчесала довге рудо-брунатне волосся і вибрала найгарніше своє вбрання з блакитного шовку. Сьогоднішнього дня вона чекала більше тижня. По-перше, їхати з королевою — то велика честь, а по-друге, там міг бути принц Джофрі, її наречений. Від самої думки в неї всередині все дивно тремтіло, хоча шлюб між ними мав чекати ще багато років. Санса, власне, зовсім не знала принца Джофрі, але вже закохалася у нього. Саме про такого принца вона мріяла все життя: високого, гарного, сильного, з золотим волоссям. Кожна мить з ним поруч здавалася коштовним дарунком, бо ж випадало їх так небагато. Єдине, що її непокоїло, була Ар’я. Сестра мала хист усе псувати. Ніхто не міг знати, що вона утне наступної хвилини.
— Я скажу їй, — невпевнено відповіла Санса, — та вона, мабуть, вдягнеться так, як завжди.
Сансі лишалося тільки відчайдушне сподівання, щоб Ар’їн одяг не занадто їх осоромив.
— З вашого дозволу?..
— Йди собі. — Септа Мордана пригостилася іще скибкою хліба з медом, а Санса ковзнула з лави і вибігла геть із великої зали заїжджого двору. Панночка бігла в неї по п’ятах.
Ззовні вона постояла трохи серед криків, лайок та скрипу дерев’яних коліс. Пахолки знімали намети та шатри, складали вози для нового денного переходу. Найбільший з бачених Сансою, цей заїжджий двір мав три величезні поверхи, вибудувані зі світлого каменю, та все одно у ньому вмістилася заледве третина королівського почту, що вже налічував з чотири сотні людей, рахуючи почет її батька та охотників, що прибилися по дорозі.
Вона знайшла Ар’ю на березі Тризуба. Та намагалася втримати Німерію рівно, поки вичісувала їй бруд із хутра, бо лютововчиця не була від чесання у захваті. Ар’я мала на собі той самий шкіряний одяг для їзди верхи, що й вчора. І позавчора.
— Краще вдягни щось гарне, — сказала їй Санса. — Септа Мордана звеліла. Сьогодні ми поїдемо у королівському каравані з принцесою Мирцелою.
— Я не поїду, — відповіла Ар’я, намагаючись розплутати ковтуна у сірому хутрі Німерії. — Ми з Микою вирушимо вгору річкою шукати рубіни коло броду.
— Рубіни? — повторила Санса, нічого не розуміючи. — Які ще рубіни?
Ар’я зиркнула на неї, як на дурепу.
— Раегарові рубіни. Саме тут король Роберт убив принца і здобув корону.
Санса втупилася у меншу сестру, не вірячи своїм вухам.
— Як ти можеш шукати якісь рубіни, коли принцеса чекає? Королева ж запросила нас обох.
— Мені начхати, — відповіла Ар’я. — Той караван навіть вікон не має, зсередини геть нічого не видно.
— Та на що тут дивитися? — роздратувалася Санса. Її так схвилювало запрошення, а дурна і неоковирна сестра зібралася все зіпсувати. Саме цього вона й боялася. — Тут самі поля, хутори та села.
— От і ні, — вперто заперечила Ар’я. — Поїдь якось із нами, багато чого побачиш.
— Ненавиджу їздити верхи, — з відразою мовила Санса. — Від того сама грязюка, пил і болячки усюди.