Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Еґґа[326] вже намалювала ілюстрації до Комети. Думаю, що скоро її опублікують.
Томасові Манну я все ще досі не написав[327]. Я дуже цього боюся.
Якщо невдовзі не отримаю від Тебе звісток, дуже перейматимуся.
Передаю сердечні вітання і прохання відгукнутися.
Бруно Шульц
Дрогобич, 6 II 1938
Дорога Ромо!
Турбує мене звістка про Твою хворобу. Сподіваюся, що рентген доведе безпідставність Твоїх побоювань. Ти вже досить за життя нахворілася, і воно якось Тобі не пасує. Я вже встав, але не виходжу, сильний кашель, маю вільні дні до понеділка.
Дуже мене цікавлять усі новини і плітки, які Ти збираєш для мене. Чи й справді я маю якісь шанси отримати нагороду «Wiadomości»? Я про це не хочу й думати, щоб не зазнати пізніше розчарування. Зрештою, мені здається, що у присудженні цієї нагороди певну роль відіграють міркування і впливи, яких я не маю в моїй далекій провінції. Гадаю, що отримає її Ґомбрович[328]. Дякую Тобі за люб'язне бажання повідомити мені про результати, але не варто, бо й так одразу скажуть по радіо.
Я перестав писати рецензії для «Wiadomości»[329], бо воно мене не тішить, а навпаки, завжди вимагає від мене значного зусилля. Дуже дивуюся, що Ґомбр. написав таку хорошу рецензію про Брохвича. Я не міг тієї книжки навіть читати, але, будь ласка, не кажи про це нікому, бо я йому, звісно, написав, що книжка мені подобається. Якщо матимеш змогу, перешли мені статті Сківського та П'ясецького бандероллю.
Дякую Тобі за пораду у справі з Юною, може, я нею скористаюся. Проте Віткаци страшенно не підходить для таких місій. Він не годен зробити для когось нічого доброго. Я за це на нього не ображаюся. Вдячний йому за знайомство зі Штурмом.
Еґґа вже проілюструвала Комету, і певно, скоро опублікують.
Якихось 2 тижні тому я попросив Кістера (Rój) надіслати прим. Крамниць, потрібний мені для перекладачки у Відні. І це прохання і, мабуть, зазначені адреси критиків, які просили про Санаторій — залишилися без належної уваги. Вони мене жахливо недооцінюють.
Я не хотів би наражати Тебе на прикру відповідь, але, може, Ти могла би спитати по телефону?
Чому Ти так довго не писала? Чи бачишся Ти з кимось зі знайомих? Штурмом, Лібервертом?
Прошу Тебе сповістити про діагноз на підставі знімка. Дуже сердечно вітаю і дякую за новини.
Бруно
Читав І частину роману Монтерлана Дівчата[330]. Чудовий. Обов'язково прочитай!
[приблизно середина лютого 1938]
Дорога Ромо!
Засмутила мене і стурбувала звістка, що Ти хвора, що лежиш у шпиталі. Чому Тобі конче довелося лягати в лікарню? Чи для обстеження, чи для лікування, яке годі провести вдома? Я знаю, що жовчні напади («колька») страшенно болючі й нестерпні без наркотиків. Чи маєш Ти хороший догляд? Чи добре до Тебе ставляться? Чи Тебе хтось відвідує? Чи маєш Ти що читати? Чи маєш про що думати? Який він, отой шпитальний світ? Чи лежиш Ти з кимось, чи сама? Пиши мені часто і повідомляй про все, особливо про те, що стосується Твого здоров'я. Як Ти могла написати, що нудиш мені своїми листами!
Яка Ти мила, що, лежачи у шпиталі, пам'ятаєш про мої справи і втікаєш з-під лікарської опіки, щоб залагодити для мене щось, про що я навіть не просив, усвідомлюючи, наскільки Ти зайнята! Велике Тобі спасибі.
Я б дуже хотів отримати ту нагороду[331], головним чином тому, що то поміст для виходу поза межі польської мови. Ну, і гроші теж щось значать! Попри все, Твій попередній лист викликав у мені надії, хоча я знав, що там вирішальними є міркування літературної політики, взаємні послуги, які надають, щоб забезпечити собі підтримку нагороджених.
Статтю П'ясецького отримав, дякую Тобі. Вона вульгарна й дурна. Велика рецензія Поміровського з'явилася в «Tygodniku Ilustrowanym»[332], проте позбавлена ентузіазму. В «Pionie», здається, в № 5, була гарна стаття про мене (переважно) і про Ґомбровича А. Сандауера, молодого критика, котрий завдяки дуже інтелігентному обговоренню моєї (і Ґомбровича) творчості здобув собі літературні остроги. Другу статтю того ж критика про Санаторій я надіслав у «Skamander»[333] разом із моїм [примірником] Фердидурке.
326
Див. примітку 56 (у електронній версії — прим. 314).
327
Листування між Б. Шульцом і Т. Манном (обмін кількома (?) листами) почалося, ймовірно, в 1939 році, було перерване через початок війни. Про Томаса Манна — див. примітку 6 у листах Шульца до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 108) і примітку 34 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 145).
328
Нагороду «Wiadomości Literackich» у 1938 році отримав Єремія Васютинський за роман Коперник (Kopernik, 1937).
329
Шульц писав рецензії на твори іноземної белетристики з квітня 1936 до вересня 1937 року. Він обирав лише з-поміж кількох назв, запропонованих редакцією, отож добірку рецензованих ним книжок не варто розглядати як твори, репрезентативні для його літературних смаків.
330
Енрі де Монтерлан (1896—1972) — французький письменник. Цикл його романів Дівчата (Les Jeunes Filles) з'явився у польському перекладі в 1937 році. Видання складали три томи, останній, четвертий, не був виданий польською мовою (оригінал французькою з'явився допіру в 1939 році).
331
Шульц повертається до питання нагороди «Wiadomości Literackich».
332
Леон Поміровський (1891–1943) — польський літературний критик і теоретик літератури. Рецензія Поміровського, згадана Шульцом — Подолання періоду дозрівання (Przezwyciężenie okresu dojrzewania, «Tygodnik Ilustrowany» 1938, № 8).
333
Така стаття ніколи не публікувалася в часописі «Skamander».