Янові скарби

— А чи немає в запису ще яких вказівок? — спитав Віллем.

— Є, — разом відповіли Керол і Джіл. — Але ми не можемо їх розгадати. Далі йдуть якісь літери — КтКр. Осі: глянь, — Керол подала Віллему свій аркуш і тицьнула пальцем в незрозуміле місце.

Загадкові літери справили на Віллема незвичайне враження. Він витріщив очі, потім кинув швидкий погляд у вікно стернової рубки. «Норець» саме прямував до вузької протоки між Дюйвеландом і Філіппсландом. Віллем вирвав у Майкла штурвал і круто повернув катер.

— Гей, — гукнув Майкл, побачивши, що «Норець» мчить прямо через канал до протилежного берега. — Куди ти нас ведеш?

Але Віллем тільки усміхався.

— КтКр, КтКр! — раз у раз повторював він і весело посміювався.

— Ти хочеш сказати, що й справді знаєш, що означає КтКр? — спитала Керол.

Віллем у відповідь не сказав ні слова і засвистів якусь пісеньку.

— Пильнуй, хлопче! — застеріг Пітер, бо Віллем вів «Норця» прямо до самого краю фарватера. — Ти наскочиш на цей бакен, якщо не будеш обережний.

— Я знаю, — відказав Віллем і знову почав насвистувати, тримаючи всіх у напруженому чеканні.

Це був великий бакен з ліхтарем, що автоматично спалахував на ньому. Масивний, з металевою кліткою для ліхтаря, він підносився футів на вісім над водою. Бакен стояв трохи криво, бо течія нахилила його — вода вирувала навколо його основи. Віллем прямував просто на нього і підійшов майже впритул, але в останню мить, пропустивши бакен повз правий борт, так різко крутнув штурвал, повертаючи «Норця» навколо нього, що всю команду кинуло на стіну стернової рубки.

— Ну, що ти, Віллемо, — невдоволено почав був Пітер, але враз замовк, у. подиві роззявивши рота і витріщившись на бакен.

Решта теж помітили: на бакені над самою поверхнею води величезними білими літерами було позначено «КтКр».

— Отже, мова весь час ішла про бакен, а ми думали про «Апокрифи»! — вигукнув украй здивований Майкл.

— Еге ж, — відповів Віллем. — Про бакен. «Кт» — це скорочення слів «Кітін Мастгат» — таку назву має основна судноплавна протока між Дюйвеландом і Філіппсландом. А «Кр» означає «Крабен Крік» — невеличка затока, що відходить од неї убік. Бакен стоїть якраз на тому місці, де вони зливаються. — Він перевів мотор на малі оберти і зупинив гребний гвинт катера.

— Ти сказав — Крабен Крік? — перепитав Майкл. — У наступному вірші саме й згадується затока, в яку вони припливли кораблем. Оце вона й є! — Він аж пританцьовував від збудження.

— Ну, а далі? — Віллем чекав нових пояснень. — А що йде далі в записі?

— Кр3, — відповіла Джіл.

Віллем показав на ряд невеликих бакенів, що тяглись аж до берега.

— Один, два, три. «Кр3» — Крабен Крік, бакен номер три, — сказав Віллем. — Он він.

— Тоді негайно туди пливімо, — сказав Пітер. — Веди катер, Віллеме, ти знаєш тут фарватер.